Мова ворожнечі проти ЛГБТІК+: що показує моніторинг Бюро «Ми — є!»

Мова ворожнечі не зводиться до окремих образливих слів. Вона працює через повторювані твердження про те, що певні люди нібито становлять загрозу, не заслуговують на рівні права або мають бути витіснені з публічного простору.

Один допис може швидко зникнути зі стрічки. Але коли однакові наративи повторюють медіа, політики, блогери, Telegram-канали та користувачі соціальних мереж, вони поступово формують середовище, у якому дискримінація починає сприйматися як нормальна або виправдана.

Саме тому Бюро «Ми — є!» веде систематичний моніторинг публічного контенту щодо ЛГБТІК+ людей в Україні. Ми збираємо матеріали, аналізуємо контекст, визначаємо повторювані наративи, оцінюємо ризик можливої шкоди та відстежуємо інституційну реакцію. Публічний дашборд показує лише агреговані дані після перевірки. Посилання на конкретні матеріали, персональні дані та внутрішні аналітичні нотатки не публікуються.

Чому окремих прикладів недостатньо

Публічна дискусія часто концентрується на найбільш скандальному дописі або заяві. Це зрозуміло: прямий заклик до насильства привертає увагу швидше, ніж десятки менш помітних публікацій. Проте суспільна шкода формується не лише крайніми висловлюваннями.

Перед прямим закликом до дискримінації часто з'являється довший інформаційний ланцюг:

1. ЛГБТІК+ людей описують як «інших» або «чужих».
2. Їм приписують однакові негативні характеристики.
3. Їхню видимість представляють як загрозу.
4. Рівні права називають «особливими привілеями».
5. Дискримінацію виправдовують необхідністю «захистити» дітей, сім'ю, культуру, державу або армію.
6. Після цього заклики до заборон, виключення чи покарання починають виглядати для частини аудиторії прийнятними.

Моніторинг дозволяє бачити не лише фінальну фразу, а й накопичення таких рамок у часі.

Які матеріали охоплює моніторинг

Бюро аналізує публічно доступний контент, пов'язаний із ЛГБТІК+ людьми, правами, організаціями та суспільними дискусіями. До джерел можуть належати:

• онлайн-медіа;
• публічні сторінки у соціальних мережах;
• Telegram-канали;
• відеоплатформи;
• публічні коментарі;
• заяви політиків і посадовців;
• матеріали громадських та релігійних організацій;
• рішення й звернення органів місцевого самоврядування;
• публічні інформаційні кампанії;
• матеріали, надіслані користувачами через форму повідомлення.

Сам факт згадки ЛГБТІК+ людей не означає, що матеріал потрапляє до корпусу мови ворожнечі. До моніторингу можуть потрапляти матеріали різної тональності, якщо вони потрібні для розуміння контексту, інформаційної динаміки або інституційної відповіді. Остаточне включення до відповідного аналітичного зрізу залежить від критеріїв кодбуку та перевірки.

Негативна тональність — не те саме, що мова ворожнечі

Це принципова межа. Публікація може негативно оцінювати конкретний законопроєкт, діяльність ЛГБТІК+ організації, рішення організаторів прайду, комунікаційну кампанію, позицію активіста або дії державного органу. Така критика сама собою не є мовою ворожнечі. Навіть різкий або емоційний матеріал не можна автоматично класифікувати лише за тим, що він має негативну тональність.

Ознаки мови ворожнечі виникають тоді, коли висловлювання спрямовується не лише проти рішення чи дії, а проти людей через їхню сексуальну орієнтацію, гендерну ідентичність, гендерне самовираження або статеві ознаки. Особливе значення мають:

• дегуманізація;
• приписування колективної небезпечності;
• виправдання нерівного ставлення;
• заклики обмежити права;
• підбурювання до виключення або насильства;
• публікація персональних даних;
• створення безпосереднього ризику для конкретної людини.

Автоматичний аналіз тональності може допомагати знаходити матеріали для подальшої перевірки. Але він не замінює змістовного аналізу людиною.

Які наративи повторюються в публічній комунікації

Моніторинг фіксує не лише окремі слова, а й ширші смислові конструкції. Одна публікація може містити кілька наративів одночасно.

«ЛГБТІК+ люди загрожують дітям»

Цей наратив пов'язує видимість ЛГБТІК+ людей, згадки про них в освіті, медіа або культурі з нібито небезпекою для дітей. Обговорення захисту дітей є законною суспільною темою. Проблема виникає, коли ЛГБТІК+ людей без доказів представляють як колективну загрозу або використовують дітей для виправдання обмеження прав цілої групи.

«Рівність — це особливі права»

Право не зазнавати дискримінації іноді представляють як вимогу привілеїв. Таке фреймування приховує вихідну нерівність. Наприклад, можливість зареєструвати стосунки, отримати захист від злочину ненависті або не бути звільненим через сексуальну орієнтацію не є особливим правом. Це доступ до механізмів, якими інші люди вже користуються.

«ЛГБТІК+ — це іноземна ідеологія»

Сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність подають як політичний проєкт, імпортований з-за кордону. Таке твердження стирає існування реальних ЛГБТІК+ людей в Україні та підмінює розмову про їхні права геополітичним протистоянням. Європейські стандарти можуть впливати на законодавство України, але самі люди не виникають через міжнародні договори, гранти чи євроінтеграцію.

«Права ЛГБТІК+ суперечать сімейним цінностям»

У цьому наративі сім'ю визначають так, ніби існування одних сімей загрожує іншим. Правове визнання одностатевої пари не скасовує шлюби різностатевих пар і не обмежує їхні права. Дискусія про сімейну політику є легітимною. Мова ворожнечі виникає тоді, коли людей представляють як негідних сімейного життя або закликають позбавити їх правового захисту через ідентичність.

«ЛГБТІК+ люди несумісні з українською культурою»

Окрему групу виключають із національної спільноти та представляють як чужу Україні. Такий наратив ігнорує різноманіття українського суспільства. ЛГБТІК+ люди є військовими, волонтерами, лікарями, вчителями, працівниками державних установ, підприємцями та членами українських родин. Сексуальна орієнтація не визначає громадянську лояльність або культурну належність.

«Під час війни права ЛГБТІК+ не на часі»

Війна справді змінює пріоритети держави й створює надзвичайні безпекові потреби. Але вона не скасовує людську гідність. Навпаки, відсутність юридичного визнання партнерів, дискримінація у військовій службі, проблеми з документами, спадкуванням або виплатами можуть ставати особливо гострими саме під час війни.

Патологізація

Гомосексуальність, трансгендерність або інтерсекс-варіації описують як хворобу, зараження, відхилення чи соціальну патологію. Медичну лексику в таких матеріалах використовують не для надання допомоги, а для позбавлення людей автономії та виправдання примусового «лікування», обмеження прав або соціального виключення.

Дегуманізація

Людей порівнюють із хворобою, інфекцією, паразитами, сміттям або іншими об'єктами, які нібито потрібно усунути. Це одна з найнебезпечніших форм комунікації. Вона руйнує сприйняття людини як рівного носія прав і може готувати аудиторію до виправдання насильства.

Як визначається рівень ризику

Моніторинг використовує операційну шкалу ризику від 0 до 4. Це не шкала «наскільки поганою» є думка автора і не автоматична оцінка законності. Рівень ризику допомагає розрізняти матеріали за ймовірною шкодою. Під час оцінювання враховуються:

• зміст висловлювання;
• контекст;
• форма подачі;
• статус і вплив автора;
• розмір та характеристики аудиторії;
• повторюваність;
• конкретність заклику;
• наявність мішені;
• публікація персональних даних;
• близькість можливої шкоди;
• зв'язок з офлайн-подіями.

Матеріал із негативним стереотипом і конкретний заклик напасти на названу людину не можуть мати однакову оцінку. Так само однакова фраза може створювати різний ризик залежно від того, чи написав її анонімний акаунт без аудиторії, чи посадовець, політик або лідер великої спільноти під час напруженої публічної події.

Кодування рівня ризику є дослідницькою оцінкою. Воно не встановлює складу правопорушення і не замінює висновок суду або компетентного державного органу.

Як матеріал потрапляє до публічної статистики

1. Збір

Автоматизовані інструменти й аналітики виявляють потенційно релевантні публічні матеріали. Також контент можуть надсилати користувачі через форму повідомлення.

2. Первинний відбір

Команда перевіряє: чи доступний матеріал; чи стосується він ЛГБТІК+ тематики; чи достатньо контексту; чи немає дубліката; чи відповідає джерело критеріям моніторингу.

3. Кодування

Аналітик визначає характеристики запису: тип джерела; платформу; формат; мішень; тему; наратив; ризик можливої шкоди; додаткові аналітичні ознаки. Прямі образливі цитати не потрібні для публічної статистики. Замість них використовується нейтральний опис.

4. Верифікація

Інший фахівець перевіряє кодування. Якщо оцінки відрізняються, запис повертається на доопрацювання або розглядається колегіально.

5. Публікація

Лише після перевірки дані потрапляють до агрегованої публічної статистики. Публічний дашборд і внутрішня база — не одне й те саме. У внутрішній системі є записи на різних етапах обробки, тоді як у публічній частині відображаються лише верифіковані дані.

Що можна побачити в дашборді

Публічний дашборд дозволяє аналізувати дані за кількома напрямами.

Динаміка в часі

Графіки показують кількість верифікованих записів за днями або місяцями. Сплески можуть бути пов'язані з прайдами, реєстрацією або розглядом законопроєкту, рішенням суду, заявою політика, інформаційною кампанією, публічним конфліктом або розширенням панелі джерел. Сам сплеск ще не пояснює причину. Для висновку потрібен контекст.

Рівні ризику

Цей розподіл допомагає відрізнити велику кількість матеріалів із нижчим ризиком від меншої кількості матеріалів, які містять пряміші заклики, персональні дані або загрозу конкретним людям. Кількість і тяжкість не потрібно змішувати.

Повторювані наративи

Наративний аналіз показує, які смислові рамки повторюються в різних джерелах. Це дозволяє бачити, як одна теза переходить із політичної заяви до медіаматеріалу, Telegram-каналу, відео та коментарів. Наявність однакового наративу в різних джерелах не доводить автоматичної координації. Але вона показує, які рамки мають здатність відтворюватися й поширюватися.

Платформи й типи джерел

Дані допомагають порівнювати відкриті медіа, соціальні мережі, відеоплатформи, Telegram та інституційні джерела. Результат залежить від доступності даних. Закриті групи, приватні чати, видалені дописи й частина алгоритмічних стрічок можуть залишатися поза спостереженням.

Мішені

Мова ворожнечі може бути спрямована проти ЛГБТІК+ людей загалом, проти геїв і лесбійок, проти трансгендерних та небінарних людей, проти прайдів, проти одностатевих пар, проти правозахисних організацій, проти конкретних активістів або проти людей, які підтримують рівність. Такий розподіл допомагає побачити, які групи й теми потребують додаткової уваги.

Інституційна реакція

Моніторинг може фіксувати, чи відбулося реагування: редакція змінила матеріал; платформа видалила контент; державний орган розпочав перевірку; поліція зареєструвала звернення; Уповноважений або регулятор надав відповідь; організація опублікувала спростування; реакції не виявлено. Відсутність публічної реакції не завжди означає, що жодних дій не було. Саме тому статус реагування перевіряється окремо.

Чого дані моніторингу не показують

Моніторинг не є соціологічним опитуванням

За кількістю дописів не можна визначити ставлення всього населення України. Активна меншість може створювати багато публікацій, тоді як більшість людей узагалі не висловлюється онлайн.

Моніторинг не охоплює весь інтернет

Жодна система не має повного доступу до всіх платформ, приватних груп, видалених матеріалів і закритих каналів. Результати відображають панель джерел, яку вдалося систематично спостерігати.

Кількість записів не дорівнює кількості авторів

Один автор або канал може опублікувати багато матеріалів. Один матеріал можуть передрукувати десятки сайтів. Дублікати й повторні публікації потребують окремої обробки.

Зростання кількості записів не завжди означає погіршення ситуації

Причиною може бути додавання нових джерел, покращення пошуку, активніше надсилання повідомлень спільнотою, зміна методології, швидше опрацювання внутрішньої черги або реальне зростання кількості релевантних матеріалів. Перед порівнянням періодів потрібно перевіряти, чи залишалася методологія зіставною.

Кодування не є юридичним висновком

Позначення матеріалу певним рівнем ризику або наративом не означає, що автор вчинив адміністративне чи кримінальне правопорушення. Правова оцінка потребує окремого аналізу конкретного матеріалу, законодавства, доказів і повноважень відповідного органу.

Моніторинг не встановлює намір автора

Дослідження аналізує зміст і можливий вплив публічної комунікації. Воно не може достовірно визначити внутрішні мотиви людини лише на підставі публікації.

Чому Бюро не публікує прямі посилання

Відкрита база з прямими посиланнями на шкідливі матеріали могла б збільшувати їхнє охоплення, направляти нову аудиторію до авторів, повторно травмувати постраждалих, поширювати персональні дані, створювати ризик онлайн-переслідування або перетворювати дослідження на список для публічного цькування.

Тому дашборд показує агреговані індикатори. Посилання, архівні копії та внутрішні нотатки зберігаються в захищеній частині системи й використовуються для перевірки, аналітики та передбачених законом форм реагування. Цей підхід називається мінімізацією повторної шкоди.

Для чого використовуються дані

Для правозахисної адвокації

Дані допомагають показувати органам влади не один резонансний випадок, а повторювану проблему. Це важливо під час підготовки пропозицій до законодавства, державних політик та інституційних процедур.

Для роботи з медіа

Моніторинг дозволяє визначати поширені помилки: стигматизувальну термінологію; хибний баланс; сенсаціоналізацію; відтворення неперевірених тверджень; поширення дегуманізувальних цитат без належного контексту. На основі даних можна готувати рекомендації, навчання й редакційні стандарти.

Для оцінювання ризиків

Повторювані заклики, публікація персональних даних або концентрація ворожої комунікації навколо конкретної події можуть свідчити про необхідність додаткових заходів безпеки. Моніторинг не замінює професійної оцінки загроз, але може бути одним із джерел раннього попередження.

Для досліджень

Структуровані дані дозволяють аналізувати зміну наративів, реакцію на політичні події, відмінності між платформами, мішені ворожої комунікації та зв'язок між інформаційними кампаніями й інституційними рішеннями. Повний кодбук може надаватися дослідникам, журналістам і партнерським організаціям за запитом.

Для оцінювання інституційної відповіді

Важливе не лише те, що було опубліковано, а й те, що сталося після цього. Чи видалили погрозу? Чи виправило медіа матеріал? Чи відповів державний орган? Чи було розпочато перевірку? Скільки часу тривала реакція? Такі дані показують, чи здатні наявні механізми захисту працювати на практиці.

Як використовувати дані коректно

Під час цитування дашборда потрібно вказувати: назву моніторингу; організацію; період вибірки; дату отримання даних; застосовані фільтри; кількість записів у зрізі; застереження про нерепрезентативність, якщо робиться ширший висновок.

Коректне формулювання:

У верифікованій публічній вибірці моніторингу Бюро «Ми — є!» за визначений період зафіксовано…

Некоректне формулювання:

Такий відсоток усіх публікацій в Україні містить мову ворожнечі.

Друге твердження виходить за межі даних, якщо моніторинг не використовує репрезентативну вибірку всього інформаційного простору.

Як повідомити про матеріал

Якщо ви побачили публічний допис, статтю, коментар, відео або заяву з можливими ознаками мови ворожнечі щодо ЛГБТІК+ людей:

1. Збережіть пряме посилання.
2. Зробіть скриншот із датою, автором і контекстом.
3. Для відео або аудіо зазначте таймкод.
4. Не поширюйте матеріал додатково без потреби.
5. Не додавайте персональні дані постраждалої людини без її згоди.
6. Надішліть матеріал через форму моніторингу.

Вам не потрібно самостійно визначати наратив, рівень ризику або правову кваліфікацію. Як це зробити безпечно — у гайді що робити з мовою ворожнечі щодо ЛГБТІК+.

Повідомити про матеріал

Що робити, якщо є реальна загроза

Моніторинг не є екстреною службою. Якщо матеріал містить конкретну погрозу, адресу людини, заклик до нападу, опис підготовки насильства, переслідування, шантаж або публікацію інших небезпечних персональних даних, насамперед потрібно подбати про безпеку, зафіксувати докази та звернутися до поліції або по юридичну допомогу.

Повідомлення до моніторингу можна подати паралельно. Воно не замінює офіційної заяви про можливе правопорушення.

Отримати юридичну допомогу

Головне

Моніторинг мови ворожнечі потрібен не для підрахунку «поганих слів» і не для створення списку людей із неправильними поглядами. Його завдання — побачити, як формується публічна ворожість:

• які наративи повторюються;
• проти кого вони спрямовані;
• наскільки високим є ризик шкоди;
• які платформи їх поширюють;
• як реагують відповідальні інституції;
• де потрібні правові, політичні або комунікаційні зміни.

Одна цифра не описує інформаційне середовище. Але систематичні, верифіковані та правильно інтерпретовані дані дозволяють перейти від вражень до доказового аналізу.

Джерела

• Методологія моніторингу мови ворожнечі щодо ЛГБТІК+ в Україні — Бюро «Ми — є!».
• Публічний дашборд моніторингу — monitor.lgbt.in.ua.
• Рекомендація Комітету міністрів Ради Європи CM/Rec(2022)16 щодо боротьби з мовою ворожнечі.
• Загальнополітична рекомендація ЄКРН №15 щодо боротьби з мовою ненависті.
• Рабатський план дій щодо заборони пропаганди національної, расової або релігійної ненависті.

Матеріал описує метод і межі моніторингу станом на червень 2026 року. Кодування є дослідницькою оцінкою і не є юридичним висновком; правова кваліфікація конкретного матеріалу потребує окремого аналізу.