Про що цей звіт

Звіт аналізує становище трансгендерних і небінарних людей в Україні у 2025 році не як абстрактну «ціннісну» тему, а як питання якості державних процедур. У фокусі — те, чи працюють реєстри, медичні маршрути, адміністративні сервіси, механізми оскарження й стандарти конфіденційності так, щоб люди могли реалізувати права без повторного розкриття чутливої інформації, приниження або ручного доведення вже встановлених фактів.

Документ спирається на аналітичний корпус звернень, документованих ситуацій, відкритих джерел, офіційних документів і узагальнених даних профільних організацій. Це не репрезентативне дослідження всієї популяції трансгендерних і небінарних людей, а практичний зріз типових інституційних бар’єрів, які повторюються в документах, медицині, військово-облікових процедурах, цифрових сервісах і доступі до захисту.

Методологічна рамка

  • До фінального аналізу включено 60 верифікованих ситуацій, пов’язаних із документами, безпекою, доступом до послуг або релевантною судовою практикою.
  • Дані анонімізовано й дедупліковано, щоб не створювати ризику повторної ідентифікації людей.
  • Кількісні підрахунки описують лише структуру аналітичного корпусу, а не поширеність явищ у всій спільноті.

Контекст 2025 року

2025 рік поєднав два процеси, які прямо впливають на трансгендерних і небінарних людей. З одного боку, повномасштабна війна підвищила значення військового обліку, медичних оглядів, перетину кордону, доступу до документів і стабільності державних сервісів. З іншого боку, євроінтеграція поставила перед державою практичні вимоги щодо недискримінації, точності даних, мінімізації чутливої інформації та ефективних засобів захисту.

Звіт фіксує важливий розрив: суспільна підтримка рівності поступово зростає, медичні й цифрові реформи просуваються, але законодавчі та процедурні гарантії часто залишаються неповними. У результаті захист прав нерідко переміщується в індивідуальні спори, неформальні пояснення, повторні звернення або ситуативне втручання громадських організацій.

Реєстри, документи і приватність

Однією з центральних проблем звіту є несумісність державних реєстрів і відомчих систем. Коли дані в ДРАЦС, медичній системі, військово-облікових документах або суміжних реєстрах не синхронізуються автоматично, людина змушена повторно пояснювати обставини, подавати підтвердження й розкривати інформацію, яка має залишатися захищеною.

Для трансгендерних і небінарних людей така «технічна» проблема швидко стає правозахисною. Розбіжність між документами, реєстрами, зовнішністю або історією зміни персональних даних може запустити ланцюг ручних перевірок, затримок, принизливої комунікації або ризику аутингу. Саме тому звіт розглядає точність даних і проєктовану приватність як частину права на повагу до приватного життя.

Ключовий висновок звіту: якість державної процедури для трансгендерних і небінарних людей вимірюється не лише наявністю формального правила, а тим, чи може людина пройти маршрут без непропорційного розкриття чутливої інформації.

МКХ-11 і доступ до медичної допомоги

Україна у 2025 році формально розпочала перехід на МКХ-11, що є важливим кроком до депатологізації трансгендерності. Але звіт підкреслює: сама зміна класифікації не гарантує безпечної й якісної допомоги, якщо не затверджено клінічні маршрути, уніфіковані протоколи, стандарти конфіденційності й навчання для медичних працівників.

У перехідний період система фактично працює в гібридному режимі. Частина практик усе ще спирається на застарілі підходи, а доступ до допомоги залежить від компетентності конкретного закладу або фахівця. Це створює нерівномірність між регіонами, ризики стигматизації в медичній документації та непередбачуваність для пацієнтів.

Війна, ТЦК, ВЛК і перетин кордону

Взаємодія з ТЦК та СП, проходження ВЛК і перетин державного кордону визначені у звіті як одні з найбільш ризикогенних точок контакту з державою. Ризик виникає не лише через сам факт перевірки, а через відсутність уніфікованих інструкцій щодо конфіденційної комунікації, меж необхідної верифікації та обробки чутливих персональних даних.

Коли посадова особа не має зрозумілого алгоритму, процедура стає залежною від людського чинника. Це може призводити до надмірних пояснень, додаткових перевірок, затримок, непропорційного втручання в приватність або відмов у проведенні окремих процедур. Звіт пропонує перейти від ситуативного реагування до обов’язкових стандартів конфіденційності й недискримінаційної комунікації.

Медіа і публічний дискурс

У 2025 році в українському медіапросторі співіснували дві тенденції. З одного боку, зростала кількість пояснювальних і персоналізованих матеріалів, де трансгендерні люди представлені як повноправні громадяни й громадянки, що взаємодіють із державними процедурами, медициною, ринком праці та обороною держави. З іншого боку, окремі цифрові середовища використовували транс* тематику для радикалізації, моральної паніки й підриву довіри до реформ.

Для політичні-рішень це означає, що медійна видимість має супроводжуватися захистом приватності, протидією аутингу, якісною модерацією мови ворожнечі та чіткими правилами для освітніх і державних інституцій.

Ключові висновки

Звіт показує, що головні ризики для трансгендерних і небінарних людей у 2025 році виникали не лише через відсутність окремих законів, а через несумісність процедур, цифрових систем і практик першої лінії надання послуг. В умовах війни ці прогалини мають вищу ціну: затримка, помилка або зайве поле в реєстрі можуть вплинути на доступ до медичної допомоги, документів, зайнятості, соціальної підтримки або безпеки.

Ключові висновки року

  • Суспільний запит на рівність зростає швидше, ніж політичний і законодавчий поступ.
  • Найбільш видимі бар’єри пов’язані з реєстрами, документами, конфіденційністю та повторним розкриттям чутливої інформації.
  • Перехід на МКХ-11 є важливим, але без протоколів і навчання персоналу не усуває нерівномірність медичних практик.
  • ТЦК, ВЛК і прикордонні процедури потребують уніфікованих алгоритмів, чітких меж перевірки та стандартів недискримінаційної комунікації.
  • Організації громадянського суспільства стали не лише сервісною підтримкою, а й джерелом експертизи для практичних реформ.

Що рекомендує звіт

Рекомендації звіту спрямовані на перехід від поодиноких рішень до системної координації процедур. На короткому горизонті пропонується створити міжвідомчу робочу групу, уніфікувати письмові рішення ДРАЦС, провести аудит полів «стать/гендер» у цифрових сервісах і затвердити базовий клінічний маршрут на основі МКХ-11.

На горизонті 6–18 місяців звіт рекомендує забезпечити правове визнання партнерств, посилити інструменти протидії дискримінації та злочинам з мотиву нетерпимості, автоматизувати синхронізацію даних у високоризикових реєстрах, розробити алгоритми для ТЦК і ВЛК та масштабувати навчання з недискримінації, етичної комунікації й захисту даних.

Повний ситуаційний аналіз

PDF містить повну методологію, огляд міжнародних стандартів, аналіз судової практики, структуру задокументованих порушень і деталізовані рекомендації для Верховної Ради, Уряду, МОЗ, Мінцифри, Мін’юсту, ТЦК, ВЛК, ДПСУ, освітнього сектору, муніципалітетів і міжнародних партнерів.

Завантажити PDF

Звіт підготовлено за ініціативи та фінансової підтримки МБФ «Альянс громадського здоров’я» в межах програми «Стійка відповідь на епідемії ВІЛ і ТБ в умовах війни та відновлення України», яка реалізується за підтримки Глобального фонду. Сторінка створена з метою стислого переказу ключових висновків та просування прав транс* спільнот в Україні. Виключні права на матеріал належать МБФ "Альянс громадського здоров'я". Автор звіту - Володимир Косенко, директор ГО "Бюро "Ми - є!"