Транс* і небінарні люди в Україні в 2025 році

Війна, цифровізація державних послуг і перехід до МКХ-11 мали б зробити процедури точнішими, швидшими та менш залежними від людського чинника. Однак для трансгендерних і небінарних людей державна система нерідко працює інакше.

Розбіжність між паспортом і військовим реєстром, застаріле імʼя в електронній системі, публічне обговорення медичної інформації або відсутність зрозумілої процедури в ДРАЦС перетворюють технічну помилку на втручання у приватність і доступ до прав.

Звіт «Транс* і небінарні люди в Україні в 2025 році: випробування війною та євроінтеграційний іспит» аналізує ці проблеми через 60 верифікованих ситуацій із практики громадських організацій, офіційних документів, відкритих джерел і релевантної судової практики. Це не соціологічне опитування і не репрезентативне дослідження всієї спільноти. Його завдання — показати повторювані інституційні барʼєри та визначити, які державні процедури потребують змін.

Практичну покрокову інструкцію для людей — як змінити імʼя і гендерний маркер, оновити реєстри та діяти в разі відмови — зібрано в окремому матеріалі «Трансгендерні та небінарні люди в Україні: права, документи та юридичний захист».

Що саме досліджувалося

У фокусі звіту: юридичне визнання гендеру, зміна документів, робота ДРАЦС, державні й відомчі реєстри, доступ до медичної допомоги, конфіденційність, перехід на МКХ-11, військовий облік, проходження ВЛК, перетин державного кордону, дискримінація, злочини з мотивів нетерпимості, медіа та публічний дискурс, судова практика й роль громадських організацій.

Звіт оцінює не ідентичність людини, а якість державної процедури. Ключове запитання полягає в тому, чи може людина реалізувати право без повторного доведення вже встановленого факту, публічного розкриття чутливих даних, свавільної додаткової перевірки, залежності від особистих поглядів посадовця або необхідності залучати правозахисну організацію до звичайної адміністративної дії.

Методологія

До фінального корпусу включено 60 верифікованих ситуацій. Джерелами були звернення людей, задокументовані випадки з практики громадських організацій, офіційні рішення, документи державних органів, відкриті джерела, релевантна судова практика й узагальнені дані профільних організацій. У підготовці матеріалів використовувалася інформація організацій, які працюють із трансгендерними й небінарними людьми, зокрема «Когорти», «Прожектора», Бюро «Ми — є!», «Партнера» та «Т*Півдня».

Ситуацію включали до корпусу лише після верифікації щонайменше за одним додатковим джерелом або документом. Дані анонімізовано, дедупліковано, перевірено на ризик повторної ідентифікації та згруповано за типом барʼєру.

У частині кількісного аналізу порушень звіт використовує масив із 58 випадків. Загальний корпус із 60 ситуацій також включає релевантні контекстні або судові матеріали. Тому ці показники не слід механічно змішувати. Кількісні результати описують структуру корпусу, а не поширеність проблем серед усіх трансгендерних і небінарних людей в Україні.

Чого звіт не показує

На підставі цього аналізу не можна визначити, який відсоток трансгендерних людей стикається з певною проблемою, скільки трансгендерних і небінарних людей живе в Україні, який регіон є найбільш або найменш безпечним, середню оцінку державних послуг усією спільнотою або поширеність конкретного порушення в загальній популяції.

Для таких висновків потрібне окреме репрезентативне або кількісне дослідження. Цінність ситуаційного аналізу в іншому: він виявляє типові механізми, через які виникають порушення.

Документи і державні реєстри

Найбільша група задокументованих проблем повʼязана з тим, що державні інформаційні системи не обмінюються даними автоматично або зберігають застарілі відомості. У кількісному зрізі 16 із 58 проаналізованих порушень були повʼязані саме з відсутністю належної взаємодії між реєстрами.

Типова ситуація: людина законно змінює персональні дані, отримує нове свідоцтво про народження і паспорт, частина реєстрів оновлюється, а в іншій системі залишається старе імʼя, стать або дубльований запис. Під час звернення по послугу людина повинна пояснювати історію зміни документів, а чутливу інформацію бачать працівники, яким вона не потрібна для виконання конкретної функції.

Така проблема не є лише незручністю. Вона може призвести до затримки послуги, відмови, вимушеного аутингу, підозри в недійсності документів, принизливої комунікації, повторних візитів або необхідності залучати юриста.

Принцип «приватність за задумом»

Державна система повинна бути спроєктована так, щоб працівник бачив лише ті дані, які потрібні для конкретної процедури. Наприклад, для перевірки чинності паспорта працівникові не завжди потрібно знати попереднє імʼя, медичну історію, підстави зміни актового запису або інформацію про гендерний перехід.

Якщо система щоразу відкриває ці дані або змушує людину пояснювати їх усно, технічна архітектура створює системний ризик порушення приватності. Звіт рекомендує провести аудит полів «стать» і «гендер» у державних реєстрах та визначити, де ці дані справді необхідні, хто має до них доступ, як вони оновлюються, як виправляти помилки та як запобігати створенню дубльованих записів.

ДРАЦС і юридичне визнання гендеру

Українське законодавство дозволяє внести зміни до актового запису про народження після отримання медичного свідоцтва форми №066-3/о. Однак практичні маршрути залишаються нерівномірними. Серед задокументованих проблем: різні переліки документів у різних відділах, усні відмови без письмового рішення, перенаправлення між установами, відсутність зрозумілої інформації, затримки, вимоги, яких немає в нормативних актах, і труднощі з актовими записами, складеними на тимчасово окупованій території або за кордоном.

Коли працівник не має чіткого алгоритму, відповідальність за пошук процедури фактично перекладається на людину. Звіт рекомендує уніфікувати письмові розʼяснення, затвердити чіткі переліки документів, забезпечити можливість отримувати мотивоване рішення, навчити працівників конфіденційної комунікації та запровадити зрозумілий порядок виправлення реєстрових помилок.

МКХ-11 і медична допомога

У квітні 2025 року Міністерство охорони здоровʼя затвердило операційний план переходу України до МКХ-11 на 2025–2026 роки. Це важливий крок, оскільки в МКХ-11 гендерна невідповідність перенесена з розділу психічних і поведінкових розладів до розділу станів, повʼязаних із сексуальним здоровʼям. Однак чинний наказ МОЗ №1041 досі використовує категорію «транссексуалізм» за МКХ-10.

У результаті система працює в перехідному режимі: стратегічний напрям уже змінився, старі нормативні акти залишаються чинними, нового єдиного клінічного маршруту немає, а практика залежить від конкретного лікаря або закладу. Саме впровадження нової класифікації не гарантує депатологізації на практиці. Потрібні оновлені клінічні стандарти, навчання лікарів, зміни в електронній системі охорони здоровʼя, нові форми документації, стандарти конфіденційності та доступна система оскарження.

Конфіденційність у медичних закладах

У задокументованих ситуаціях чутливі відомості могли обговорюватися в присутності сторонніх, озвучуватися в коридорі, передаватися між працівниками без пояснення необхідності, потрапляти до документів, які бачать особи, не залучені до лікування, або використовуватися для принизливих запитань.

Для трансгендерної людини розголошення медичної інформації може одночасно означати розкриття гендерної ідентичності. Тому конфіденційність повинна оцінюватися не лише як етична вимога, а як умова безпечного доступу до медичної допомоги.

ТЦК, військовий облік і ВЛК

В умовах війни взаємодія з військово-обліковою системою стала однією з найбільш ризикогенних точок. Задокументовані ситуації включали застарілі дані після зміни документів, різні відомості в паспорті та військовій системі, необхідність повторно пояснювати зміну персональних даних, надмірне розкриття медичної інформації, вимоги додаткових психіатричних обстежень без зрозумілого обґрунтування, публічне обговорення чутливих даних і залежність рішення від практики конкретної ВЛК.

Звіт не стверджує, що трансгендерність автоматично визначає придатність або непридатність до служби. Проблема полягає в іншому: оцінювання здоровʼя має бути індивідуальним, медично обґрунтованим і конфіденційним, а реєстрові дані — точними. Рекомендації включають окремі алгоритми для ТЦК і ВЛК, визначення меж необхідної перевірки, заборону публічного обговорення діагнозів, процедуру швидкого виправлення даних, навчання працівників і можливість отримувати письмове рішення.

Перетин кордону

Під час прикордонного контролю ризик виникає, коли зовнішність людини не відповідає очікуванням працівника, фотографія зроблена до переходу, дані в паспорті й військовому реєстрі не збігаються, документи видані в різний час або працівник не знає, як перевірити законну зміну персональних даних. У таких ситуаціях перевірка може перетворюватися на публічне опитування про тіло, медичні втручання або попереднє імʼя.

Звіт рекомендує Державній прикордонній службі запровадити конфіденційний формат додаткової перевірки, визначити перелік допустимих документів, заборонити непропорційні запитання, навчити персонал перевіряти дані без аутингу та забезпечити доступний порядок оскарження відмови.

Перша лінія державних послуг

Другою за обсягом групою в кількісному аналізі стали 13 випадків, повʼязаних із медичною допомогою, перетином кордону та цивільною реєстрацією. Спільна риса цих ситуацій — значна залежність від працівника першої лінії.

Саме працівник реєстратури, відділу ДРАЦС, прикордонного пункту або військово-лікарської комісії вирішує, яке запитання поставити, чи викликати керівника, чи вимагати додатковий документ, чи говорити конфіденційно, чи оформити письмове рішення, чи просто відмовити усно. Без уніфікованих протоколів одна й та сама правова ситуація може мати різний результат у різних установах.

Медіа і публічний дискурс

У 2025 році трансгендерні люди частіше зʼявлялися в українських медіа як військовослужбовці, волонтери, внутрішньо переміщені люди, пацієнти, працівники та учасники правових спорів. Це поступово змінює фокус із абстрактної «дискусії про гендер» на конкретні права та державні процедури.

Водночас транс* тематика залишається обʼєктом дезінформації, моральної паніки, мови ворожнечі, примусового аутингу, використання персональних історій без згоди та політичної мобілізації. Звіт рекомендує медіа застосовувати принцип мінімізації шкоди й не розкривати попереднє імʼя, медичні деталі або інші чутливі дані без чіткої суспільної потреби та згоди людини.

Що рекомендує звіт

Верховній Раді

Запровадити реєстровані партнерства; удосконалити антидискримінаційне законодавство; включити гендерну ідентичність до норм про злочини з мотивів нетерпимості; забезпечити ефективні механізми юридичного визнання гендеру.

Кабінету Міністрів

Створити міжвідомчу робочу групу; координувати зміни між МОЗ, Мінʼюстом, Мінцифри, Міноборони та ДПСУ; затвердити план усунення реєстрових розбіжностей.

Міністерству охорони здоровʼя

Узгодити нормативні акти з МКХ-11; розробити єдиний клінічний маршрут; переглянути форму №066-3/о; затвердити стандарти конфіденційності; навчати медичних працівників.

Міністерству юстиції та ДРАЦС

Уніфікувати процедури; забезпечити письмові рішення; створити зрозумілі інструкції; удосконалити обмін даними між реєстрами.

Міноборони, ТЦК і ВЛК

Розробити алгоритми роботи з оновленими персональними даними; визначити межі медичної перевірки; гарантувати конфіденційність; припинити залежність процедури від неформальних рішень конкретного працівника.

Державній прикордонній службі

Стандартизувати додаткову перевірку документів; проводити її конфіденційно; навчити персонал недискримінаційної комунікації; забезпечити зрозуміле оскарження.

Мінцифри

Провести аудит усіх полів «стать» і «гендер»; мінімізувати зберігання надмірних даних; запобігати дублюванню записів; автоматизувати оновлення персональних даних.

Чому це є питанням євроінтеграції

Європейська інтеграція — це не лише ухвалення нових законів. Вона передбачає, що державна процедура повинна бути передбачуваною, недискримінаційною, сумісною з правом на приватність, доступною для оскарження, заснованою на точних даних і пропорційною до законної мети.

Якщо людина має правильний паспорт, але повинна щоразу доводити його дійсність через помилку в іншому реєстрі, формальна реформа не досягла мети.

Головне

Проблеми, зафіксовані у звіті, часто виглядають технічними: неправильне поле, застарілий запис, відсутній обмін даними, додаткова довідка, незрозумілий маршрут. Але для людини вони мають цілком реальні наслідки — затримку, відмову, приниження, втрату приватності або небезпеку.

Головний висновок ситуаційного аналізу полягає в тому, що права трансгендерних і небінарних людей залежать не лише від тексту закону. Вони залежать від того, як спроєктовані реєстри, що бачить працівник на екрані та чи існує зрозумілий спосіб виправити помилку.

Звіт підготовлено за ініціативи та фінансової підтримки МБФ «Альянс громадського здоров’я» в межах програми «Стійка відповідь на епідемії ВІЛ і ТБ в умовах війни та відновлення України», яка реалізується за підтримки Глобального фонду. Сторінка створена з метою стислого переказу ключових висновків та просування прав транс* спільнот в Україні. Виключні права на матеріал належать МБФ "Альянс громадського здоров'я". Автор звіту - Володимир Косенко, директор ГО "Бюро "Ми - є!"