Аналітичний огляд · 2015–2025

Права ЛГБТІК+ в Україні у 2015–2025 роках: законодавча динаміка, євроінтеграція та інституційні розриви

Аналітичний огляд ГО «Бюро “Ми — є!”» про те, як упродовж 2015–2025 років змінювалося законодавче поле щодо прав ЛГБТІК+ людей в Україні — від першого включення сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності до трудового законодавства до дискусій про реєстровані партнерства, злочини ненависті, практику ЄСПЛ та ризики нормативного відкату.

Коротко

У 2015–2025 роках законодавче поле щодо прав ЛГБТІК+ в Україні розвивалося нерівномірно. З одного боку, сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність стали видимішими у праві, питання реєстрованих партнерств і злочинів на ґрунті нетерпимості увійшли до євроінтеграційної рамки, а практика ЄСПЛ посилила юридичні аргументи на користь правового визнання одностатевих пар.

З іншого боку, цей самий період супроводжувався повторюваними спробами звузити правову видимість ЛГБТІК+ людей через риторику «захисту сім’ї», «захисту дітей» і «традиційних цінностей». Тому точніше говорити про конкуренцію двох моделей правового регулювання, а не про лінійний прогрес або лінійний відкат.

Ключові висновки

Правова видимість СОГІ зрослаАле залишається фрагментарною і не перетворилася на цілісну систему захисту.
Партнерства стали питанням юридичної визначеностіПісля практики ЄСПЛ це вже не лише адвокаційна тема, а питання виконання зобовʼязань держави.
Злочини ненависті лишаються незавершеною реформоюВідкликання №5488 і поява №13597 показують збереження потреби в системній відповіді.
Війна змінила політичний контекстАле не усунула контрмобілізацію під гаслами «захисту сімʼї».
Євроінтеграція посилила рамку реформПроте не гарантувала парламентського результату.
Після 2025 року ризик не лише у затримціШирші кодифікаційні процеси можуть створювати нові точки нормативного відкату.

Хронологія 2015–2026

2015
захист

СОГІ входять до трудового законодавства

Поправка до Кодексу законів про працю заборонила дискримінацію за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Це стало першим системним кроком до правової видимості СОГІ у законодавстві загальної дії.

2016
політика

Стратегія у сфері прав людини включає цивільні партнерства

Держава програмно визнає потребу підготовки законопроєкту про цивільні партнерства. Саме тут формується ранній розрив між стратегічним зобовʼязанням і політичною реалізацією.

2018–2021
контрініціативи

Повернення мови «захисту сімʼї»

Ініціативи, подані під гаслами «традиційних сімейних цінностей» або «захисту дітей», не лише мали власний законодавчий зміст, а й формували словник для подальшої політичної дискусії.

2022
ЄС / медіа

Закон «Про медіа» включає СОГІ до рамки реагування

Медійне регулювання включило ознаки сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності до ширшої рамки заборони мови ненависті та підбурювання до дискримінації.

2023–2024
партнерства

Законопроєкти №9103 і №12252

Реєстровані партнерства переходять із площини загальної адвокації у площину конкретної законодавчої і технічної роботи: основний проєкт і пакет суміжного узгодження.

2025–2026
післяперіодні ризики

№13597 і приватноправова кодифікація

Поява №13597 після відкликання №5488 показує незавершеність кримінально-правового реформаторського треку. Дискусії щодо нового Цивільного кодексу додатково показують ризики після 2025 року.

Дві конкуруючі моделі правового регулювання

Аналіз 2015–2025 років показує не лише наявність окремих суперечливих законопроєктів, а співіснування двох різних моделей. Вони по-різному відповідають на базове питання: що саме держава має захищати — рівність і правову визначеність для всіх людей чи вузьке нормативне уявлення про сім’ю, яке може використовуватися для звуження правового захисту.

Правозахисно-інтеграційна модельРозглядає права ЛГБТІК+ людей як частину верховенства права, антидискримінаційної політики, виконання рішень ЄСПЛ і наближення до стандартів ЄС та Ради Європи.
Консервативно-обмежувальна модельВиходить із вузького нормативного уявлення про сімʼю, мораль і суспільний порядок, створюючи ризик охолоджувального ефекту для правозахисної, освітньої та журналістської діяльності.

Ключові інституційні розриви

Станом на кінець 2025 року проблема полягає не лише у відсутності окремих норм. Україна вже має міжнародні орієнтири, рішення ЄСПЛ, урядові документи і підготовлені законодавчі проєкти. Однак між цими елементами зберігаються розриви, які не дають перетворити їх на цілісну й передбачувану правову рамку.

Міжнародні зобов’язання ↔ парламентська реалізаціяПарламентський етап залишається ключовою точкою нестабільності.
Часткова видимість СОГІ ↔ цілісна системаОкремі згадки СОГІ не замінюють узгодженої антидискримінаційної і кримінально-правової рамки.
Потреба партнерств ↔ відсутність механізмуПотреба вже зафіксована в практиці ЄСПЛ і державних документах, але законодавчий механізм не завершено.
Політика протидії нетерпимості ↔ незавершена реформа№5488 і №13597 показують, що потреба у реформі не зникла.
Реформаторська мова ↔ контрініціативиНавіть неухвалені обмежувальні законопроєкти формують шаблони можливого відкату.
Урядова, парламентська і секторальна логіка ↔ неузгодженістьРізні частини державної системи рухаються з різною швидкістю і не завжди в одному напрямі.

Законодавчий трекер

Статуси законопроєктів перевірено станом на 24 травня 2026 року за картками Верховної Ради України. Перед цитуванням конкретного статусу бажано повторно відкрити офіційну картку.

Чому важливі війна, євроінтеграція та практика ЄСПЛ

Після 2022 року питання прав ЛГБТІК+ людей дедалі чіткіше входить у перетин трьох процесів: внутрішньої правової трансформації, переговорів про вступ до ЄС і переосмислення прав людини в умовах війни. Участь ЛГБТІК+ людей у захисті країни, потреба правового захисту близьких людей у критичних ситуаціях і відмежування України від російської моделі «традиційних цінностей» змінили політичний контекст дискусії.

Практика ЄСПЛ, зокрема справа «Маймулахін і Марків проти України», посилила юридичний вимір цієї теми. Відсутність правового визнання одностатевих пар уже не може розглядатися лише як відкладена політична реформа. Вона має вимір конвенційного зобов’язання держави у сфері приватного і сімейного життя та недискримінації.

Рекомендації

Для органів державної влади

  • Перейти від фрагментарного підходу до послідовної законодавчої траєкторії.
  • Пріоритезувати завершення циклу щодо реєстрованих партнерств з урахуванням практики ЄСПЛ.
  • Забезпечити завершене кримінально-правове рішення щодо злочинів на ґрунті нетерпимості.
  • Посилити міжвідомчу координацію щодо виконання дорожньої карти з питань верховенства права.

Для міжнародних організацій

  • Розглядати права ЛГБТІК+ людей як частину ширшого пакета верховенства права та євроінтеграції.
  • Зберігати партнерства, злочини ненависті та антидискримінаційне оновлення в офіційному діалозі.
  • Підтримувати повний цикл реформи: експертизу, технічне доопрацювання, парламентський супровід і моніторинг.
  • Моніторити ранні сигнали нормативного відкату.

Як це повʼязано з monitor

Monitor показує дані як окремі рівні аналізу: публічний дискурс, законодавчі події, правові інциденти та корпус рішень місцевих рад. Ця стаття пояснює, чому ці рівні потрібно читати разом, але не змішувати: законопроєкти не є медіа-матеріалами, рішення місцевих рад не є доказом ставлення населення, а партійне представництво рад не означає голосування партії за конкретне рішення.

PDF і цитування

PDF-версія буде додана після фіналізації макета документа. Поки сторінку можна надрукувати або зберегти як PDF засобами браузера.

Цитування: Косенко В. Законодавче поле щодо прав ЛГБТІК+ в Україні у 2015–2025 роках. ГО «Бюро “Ми — є!”», 2026.