Законопроєкт № 14394 про новий Цивільний кодекс України: ризики для прав людини, євроінтеграції та правової визначеності

Короткий виклад

Законопроєкт № 14394 про новий Цивільний кодекс України, зареєстрований 22 січня 2026 року, є однією з наймасштабніших ініціатив у сфері приватного права за останні роки. Оновлення цивільного законодавства саме по собі є легітимною і потрібною метою, однак нинішня редакція законопроєкту порушує питання, які виходять за межі технічної рекодифікації.

У фокусі записки — право на сімейне життя, недискримінація, правова визначеність, межі оціночних категорій у приватному праві та відповідність нової кодифікації міжнародним зобов’язанням України. Позиція Бюро «Ми — є!» полягає в тому, що просування такого акта без цільового перегляду найбільш чутливих положень є передчасним.

Предмет питання

У центрі нинішньої дискусії — не лише структура нового Цивільного кодексу, а й зміст окремих положень, які можуть мати безпосередній вплив на дискриміновані та вразливі групи, сімейні відносини і середовище діяльності організацій громадянського суспільства.

Записка розглядає визначення сім’ї та шлюбу, правовий статус фактичних сімейних союзів, наслідки для трансгендерних людей, підходи до усиновлення, а також запровадження категорії доброзвичайності як критерію оцінки приватноправових відносин.

Окреме значення має те, що законопроєкт з’явився у період, коли Україна одночасно веде війну, підтримує функціонування правової системи та проходить етап інтенсивного зближення з правом і стандартами Європейського Союзу.

Чому це потребує окремої уваги

ЄСПЛ у справі Maymulakhin and Markiv v. Ukraine дійшов висновку, що відсутність будь-якого правового визнання і захисту для одностатевої пари в Україні порушила права заявників за статтями 8 і 14 ЄКПЛ. Для України це створює чіткий міжнародно-правовий орієнтир: держава має забезпечити правове визнання та захист одностатевих пар, а не звужувати простір для такого визнання.

Цей орієнтир також відображений у документах Європейської Комісії щодо України. Тому питання нового Цивільного кодексу не є ізольованим внутрішнім процесом, а належить до ширшої рамки зобов’язань України у сфері фундаментальних прав.

Основні ризики

Право на сімейне життя і принцип недискримінації

У нинішній конфігурації законопроєкт не створює правового механізму визнання одностатевих пар. Водночас окремі спірні положення можуть звузити той обмежений простір, який останніми роками почав формуватися в судовій практиці як відповідь на правовий вакуум.

Права трансгендерних людей

Записка фіксує занепокоєння щодо положень, які можуть поставити під сумнів стабільність шлюбу у випадках зміни гендерного маркера. Такий підхід створює ризики для правового статусу особи, її сім’ї, майнових прав і доступу до правового захисту.

Правова визначеність

Запровадження оціночної категорії доброзвичайності у поєднанні з посиленням ролі підзаконних актів може створити простір для неоднакового, вибіркового або дискримінаційного застосування норм. Для ОГС, благодійних структур, правозахисних ініціатив і громадян це означає ризик менш передбачуваного правового середовища.

Ризики для євроінтеграції

Немає підстав стверджувати, що сам факт ухвалення законопроєкту автоматично заблокує переговорний процес. Водночас збереження положень, які суперечать логіці рішень ЄСПЛ і не забезпечують мінімального правового визнання одностатевих пар, створюватиме додаткові ускладнення в частині виконання зобов’язань за кластером «Основи» і главою 23.

ЄКПЛ, ЄСПЛ та acquis ЄС

Записка співвідносить законопроєкт № 14394 з практикою ЄСПЛ щодо правового визнання одностатевих пар, статусу фактичних союзів, стабільності шлюбу у контексті зміни гендерного маркера, доступу до сімейно-правових механізмів і вимог правової визначеності.

Окремо аналізуються наслідки для наближення до acquis ЄС, зокрема у частині вільного пересування, Хартії основоположних прав Європейського Союзу, антидискримінаційної рамки та переговорного кластера «Основи». Ці питання не замінюють повний постатейний аналіз, але окреслюють зони можливої напруги, які мають бути враховані до подальшого просування законопроєкту.

Великі кодифікаційні рішення мають оцінюватися не лише з погляду юридичної техніки, а й з погляду впливу на права людини, інституційну стійкість і міжнародну довіру до реформ.

Інституційні наслідки

Для Верховної Ради питання № 14394 уже перестало бути суто технічною законотворчою роботою. Після включення проєкту до порядку денного і паралельної реєстрації альтернативних текстів на перший план має вийти не швидкість, а якість і правова сумісність майбутнього кодексу.

Для Міністерства юстиції і Уряду питання полягає в послідовності державної правової позиції щодо відповідності законопроєкту міжнародним зобов’язанням України, практиці ЄСПЛ, стандартам недискримінації та вимогам правової визначеності.

Для міжнародних організацій і дипломатичних представництв цей процес важливий як індикатор того, чи здатна держава проводити складні кодифікаційні зміни без створення нових правових виключень і без послаблення правової визначеності.

Рекомендації

1. Верховній Раді України і Комітету з питань правової політики доцільно не просувати законопроєкт № 14394 та альтернативні тексти у нинішній редакції без окремого перегляду положень щодо сім’ї, фактичних сімейних союзів, наслідків зміни гендерного маркера та меж застосування оціночних категорій.
2. Міністерству юстиції України доцільно публічно представити консолідовану правову позицію щодо відповідності законопроєкту міжнародним зобов’язанням України, практиці ЄСПЛ і стандартам недискримінації.
3. Міжнародним організаціям, інституціям ЄС і дипломатичним представництвам доцільно підтримати предметне доопрацювання законопроєкту через фаховий діалог між парламентом, урядом, правозахисними організаціями, експертним правничим середовищем і громадським сектором.
4. Організаціям громадянського суспільства доцільно поєднувати правозахисний та інституційний виміри адвокації: захищати право на сімейне життя і недискримінацію, а також наголошувати на якості приватного права і недопущенні надмірної дискреції.

Висновок

Оновлення цивільного законодавства може і повинно бути частиною модернізації України. Але така модернізація не може відбуватися ціною звуження правового визнання для дискримінованих груп, послаблення правової визначеності або створення напруги з міжнародними зобов’язаннями держави.

У нинішньому вигляді законопроєкт № 14394 порушує саме такі питання. Тому обґрунтованою позицією є підтримка змістовного доопрацювання законопроєкту до його подальшого просування.

Матеріал підготовлено для експертного обговорення законопроєкту № 14394 та його сумісності з міжнародними стандартами у сфері прав людини, практикою ЄСПЛ, євроінтеграційними орієнтирами України та вимогами правової визначеності.