Дякуємо, що ви з нами!
Днями Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі Картер проти України (Karter v. Ukraine, no. 18179/17, 11 April 2024), в якій заявник посилався на порушення статей 3 і 14 Конвенції (заборона катування і дискримінації відповідно).
Суд встановив порушення процесуальної частини статті 3 Конвенції у поєднанні зі статтею 14 Конвенції щодо розслідування нападів на заявника, мотивованих його сексуальною орієнтацією.Нижче – декілька важливих висновків із цього рішення в очевидно неофіційному перекладі.
Втім ця рекомендація не врахована, і справа є ілюстрацією того, як такі «білі плями» в українському кримінальному законодавстві спричиняють труднощі в ефективному розслідуванні нападів на ґрунті гомофобії (§ 90).
Суд вважає, що в ході досудового розслідування потрібно було вжити всіх розумних можливих заходів, щоб встановити можливість впливу гомофобного мотиву на насильницький напад на заявника.
Важливо усвідомлювати, що без такого суворого підходу з боку правоохоронних органів злочини на ґрунті ненависті неминуче будуть розглядатися нарівні зі «звичайними» справами, які не мають такого підтексту. Викликана цим байдужість може вважатись рівносильною офіційній мовчазній згоді із злочинами на ґрунті ненависті або навіть потуранню (§ 91).
Тож маємо вагомий і вмотивований аргумент від ЄСПЛ на користь перегляду існуючих підходів у розслідуванні інцидентів і злочинів, вмотивованих упередженням, і зокрема, гомофобією.
І хоч рішення не набуло статусу остаточного, видається, що державі вже вчора потрібно було ухвалити законопроєкт 5488, який передбачає необхідні зміни до законодавства.