Законопроєкт №13597 і мова ворожнечі в Україні: правовий ана

ГО «БЮРО “МИ — Є!”» публікує незалежний правовий аналіз законопроєкту №13597 та чинної моделі реагування на мову ворожнечі в Україні. Документ підготовлено у зв’язці «організація + авторська експертиза» і зосереджено на питаннях законності, правової визначеності, пропорційності, ефективності засобів юридичного захисту та меж допустимого втручання у свободу вираження поглядів.
Матеріал не є політичною оцінкою законодавчої ініціативи. Його мета — підтримати фахове обговорення того, як в Україні має вибудовуватися правове та інституційне реагування на серйозні прояви мови ворожнечі у спосіб, сумісний із європейськими стандартами прав людини.

Читати ключові висновки Реєстрація на презентацію

Записка виходить з того, що міжнародні стандарти не зводяться до наявності або відсутності окремого терміна «мова ворожнечі» в національному законодавстві. Вирішальним є інше: чи має держава ефективний, передбачуваний і пропорційний механізм реагування на найбільш серйозні форми підбурювання до дискримінації, ненависті або насильства, і чи зберігає вона баланс із гарантіями статті 10 ЄКПЛ.
Саме тому документ аналізує не лише концепцію законопроєкту №13597, а й межі чинної української моделі: рамковий антидискримінаційний закон, обмеження кримінально-правового механізму, відсутність проміжного адміністративного рівня реагування, проблеми цивільно-правового захисту та питання ефективного засобу юридичного захисту у розумінні статті 13 ЄКПЛ.

Концептуальна модель

На рівні концепції законопроєкт №13597 не суперечить європейській моделі, оскільки пропонує багаторівневий підхід до відповідальності: більш серйозні форми — для кримінально-правового реагування, менш тяжкі — для м’якших інструментів. Однак реальна сумісність із міжнародними стандартами залежить уже не від загальної ідеї, а від якості формулювань і процесуальної ефективності механізмів.

Правова визначеність

Окремого доопрацювання потребує дефініція «нетерпимості». У нинішньому вигляді вона порушує питання про достатню чіткість, зокрема через вимогу “відкритого” прояву та надто оціночні елементи, що може ускладнювати передбачуваність правозастосування.

Найслабша точка

Одне з центральних питань — практична ефективність адміністративного механізму. Поєднання тримісячного строку притягнення до відповідальності з виключною компетенцією уповноважених осіб секретаріату Омбудсмана щодо складання протоколів може обмежити реальну придатність цього інструменту як засобу своєчасного реагування.

Баланс із правами людини

Криміналізація у цій сфері має бути обмежена найбільш серйозними формами підбурювання, які досягають належного порогу тяжкості й пов’язані з реальним ризиком заподіяння шкоди. Саме такий підхід дозволяє зберігати баланс між захистом від серйозних проявів дискримінації та гарантіями свободи вираження поглядів.

Питання регулювання мови ворожнечі не є лише технічним питанням законодавчої політики. Воно стосується того, як держава визначає межі допустимого втручання у свободу вираження поглядів, як забезпечує захист людської гідності й недискримінацію, а також наскільки передбачуваними й практично ефективними є її механізми реагування.
Для України це також питання інституційної якості: чи здатна правова система реагувати на серйозні прояви підбурювання у спосіб, сумісний з ЄКПЛ, практикою ЄСПЛ і стандартами Ради Європи, не вдаючись до надмірно широких або нечітких конструкцій.

Для кого цей матеріал

Документ може бути корисним міжнародним партнерам, які оцінюють сумісність українських рішень із європейськими стандартами; державним органам і парламентським акторам, які працюють над доопрацюванням антидискримінаційного регулювання; правозахисним організаціям, аналітичним центрам, юристам і дослідникам, які працюють із темами мови ворожнечі, свободи вираження поглядів, злочинів на ґрунті ненависті та захисту прав ЛГБТІК+ людей.

Міжнародним партнерам

Органам державної влади

Правозахисни_цям та дослідни_цям

Чи підтримує ця записка законопроєкт №13597?
Документ пропонує незалежний правовий аналіз сумісності законопроєкту з ЄКПЛ, практикою ЄСПЛ і стандартами Ради Європи та підготовлений для експертного обговорення.
Чи вимагають міжнародні стандарти окремого закону про “мову ворожнечі”?
Ні. Вирішальним є не сама назва або термін, а наявність ефективного, передбачуваного і пропорційного механізму реагування на найбільш серйозні форми підбурювання до дискримінації, ненависті або насильства.
Чи кожне образливе висловлювання має тягнути правову відповідальність?
Ні. ЄСПЛ виходить з того, що не кожне різке, образливе чи шокуюче висловлювання автоматично виходить за межі захисту статті 10 ЄКПЛ; оцінка має бути контекстуальною та індивідуалізованою.
Що, на думку автора, потребує першочергового доопрацювання?
Насамперед — чіткість дефініцій, поріг тяжкості для криміналізації, процесуальна спроможність адміністративної моделі, методологія оцінювання висловлювань і підготовка правозастосовних органів.

Якщо вам важливо не лише ознайомитися з правовим аналізом законопроєкту №13597, а й побачити ширший контекст — публічний дискурс щодо ЛГБТІК+ в Україні, ризики, пов’язані з мовою ворожнечі, та архітектуру інституційного реагування, — перейдіть на сторінку онлайн-презентації аналітичного звіту і зареєструйтеся на подію.

Зареєструватися на подію

Нижче доступний перегляд повної версії правового аналізу.
Документ підготовлено для фахового обговорення того, як в Україні має вибудовуватися правове та інституційне реагування на серйозні прояви мови ворожнечі у спосіб, сумісний із ЄКПЛ, практикою ЄСПЛ і стандартами Ради Європи.