Довіра до матеріалу
Як користуватися цією картою
Це пояснення до інтерактивної карти Бюро «Ми — є!», яка систематизує 107 рішень і звернень місцевих рад на теми «традиційної сімʼї», «гендерної ідеології» та прав ЛГБТІК+ людей за 2016–2019 роки. Це ретроспективний корпус, а не повний реєстр і не дослідження ставлення населення.
Команда Бюро «Ми — є!». Оновлено 27 червня 2026 року.
На 107 верифікованих документах із 21 області, рішеннях органів місцевого самоврядування, відкритих джерелах і позиції Уповноваженого з прав людини.
Кодування є аналітичним інструментом і не замінює юридичного рішення суду чи компетентного органу. Corpus ≠ prevalence.
У 2016–2019 роках обласні, міські та інші місцеві ради в різних регіонах України ухвалювали рішення і звернення на теми «традиційної сімʼї», «гендерної ідеології», ЛГБТІК+ прав, антидискримінаційної політики та міжнародних зобовʼязань України.
Бюро «Ми — є!» систематизувало 107 таких документів із 21 області та розмістило їх на інтерактивній карті. Карта дозволяє досліджувати документи за областю, роком, типом ради, наявністю ухваленого рішення, ознаками мови ворожнечі, інституційною відповіддю та партіями, представленими у відповідній раді.
Це ретроспективний корпус за 2016–2019 роки. Він не є повним реєстром усіх рішень українських рад і не показує ставлення мешканців областей або громад.
Коротко: що показують дані
Карта показує:
- як антигендерна риторика переходила з кампаній громадських і релігійних організацій до офіційних документів органів місцевого самоврядування;
- які ради ухвалювали відповідні рішення та звернення;
- у яких регіонах зафіксовано документи;
- які теми й формулювання повторювалися;
- чи містив документ ознаки мови ворожнечі;
- чи реагували на нього державні або правозахисні інституції.
Карта не показує:
- поширеність гомофобії серед населення;
- позицію всіх депутатів відповідної ради;
- ставлення всіх мешканців області;
- повний обсяг антигендерної мобілізації в Україні;
- автоматичну юридичну протиправність кожного документа.
Що означає «антигендерне рішення»
Термін «антигендерний» описує політичну й суспільну мобілізацію, у якій поняття «гендер» представляють як зовнішню ідеологію або загрозу. До такого дискурсу можуть входити твердження про «знищення традиційної сімʼї», «пропаганду гомосексуальності», загрозу дітям, навʼязування чужих цінностей, підміну понять чоловіка і жінки, небезпеку антидискримінаційної політики, необхідність відмовитися від міжнародних зобовʼязань або заборону публічної видимості ЛГБТІК+ людей.
Саме слово «антигендерний» не є правовою кваліфікацією. Воно використовується для аналізу повторюваного політичного фреймінгу.
Які документи входять до корпусу
Корпус містить рішення місцевих рад, звернення до Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів і центральних органів влади, підтримані депутатами петиції, документи про «захист інституту сімʼї» та позиції щодо гендерної політики й прав ЛГБТІК+ людей.
Не кожна ініціатива завершувалася ухваленням рішення. Саме тому карта дозволяє окремо фільтрувати зареєстровані ініціативи, розглянуті документи, ухвалені рішення та випадки, щодо яких існувала інституційна відповідь.
Чому період 2016–2019 років важливий
У цей час в Україні одночасно відбувалися виконання Плану дій з лібералізації візового режиму, розвиток антидискримінаційного законодавства, дискусії про ратифікацію Стамбульської конвенції, підготовка державних заходів у сфері прав людини, посилення видимості ЛГБТІК+ руху та активізація кампаній проти так званої гендерної ідеології.
Місцеві ради стали одним із майданчиків, через які суспільні кампанії намагалися впливати на загальнодержавну політику. У 2019 році Уряд відмовився від запланованого розроблення законопроєкту про зареєстровані цивільні партнерства, посилаючись, серед іншого, на численні звернення органів місцевої влади, релігійних організацій та громадських обʼєднань. Цю обставину згодом окремо зафіксував ЄСПЛ у рішенні «Маймулахін і Марків проти України».
Чи могли місцеві ради заборонити ЛГБТІК+ права
Місцева рада не може самостійно змінити Конституцію, встановити кримінальну відповідальність, заборонити сексуальну орієнтацію, скасувати загальнонаціональний закон, відмовитися від міжнародного договору України, визначити, які групи мають основоположні права, або заборонити мирне зібрання лише через його тематику.
Права людини та основи цивільного, сімейного і кримінального законодавства визначаються на загальнодержавному рівні. Тому більшість таких документів мали форму політичних звернень, а не нормативних актів, які безпосередньо створювали нову заборону.
Якщо звернення не є законом, чому воно важливе
Офіційний документ місцевої ради має більшу інституційну вагу, ніж приватний допис окремої людини. Він може легітимізувати дискримінаційний наратив, створити враження, що громада має єдину позицію, впливати на центральні органи влади, посилити тиск на школи, бібліотеки та культурні установи, створити ворожу атмосферу для місцевих ЛГБТІК+ людей, використовуватися в подальших політичних кампаніях або відтворюватися іншими радами як готовий шаблон.
Інституційна комунікація має наслідки, навіть коли документ не встановлює прямої юридичної санкції.
Які наративи повторювалися
«Захист традиційної сімʼї»
Сімʼю описували так, ніби визнання інших форм сімейного життя автоматично загрожує різностатевим подружжям. При цьому вимоги одностатевих пар щодо спадкування, соціальних гарантій або представництва подавалися не як питання рівності, а як атака на сімʼю.
«Гендерна ідеологія»
Наукові, правові й соціальні поняття обʼєднували в одну нечітку конструкцію, яку представляли як зовнішній політичний проєкт. До неї могли одночасно відносити гендерну рівність, запобігання домашньому насильству, сексуальну освіту, права ЛГБТІК+ людей, антидискримінаційні норми та Стамбульську конвенцію.
«Загроза дітям»
Присутність ЛГБТІК+ тематики в освіті або публічному просторі повʼязували з небезпекою для дітей без належних доказів. Цей фрейм дозволяв переводити дискусію з конкретних правових питань у площину страху.
«Навʼязування Заходом»
Права людини й антидискримінаційні стандарти представляли як чужі українському суспільству вимоги. Таке пояснення ігнорувало, що ЛГБТІК+ люди є громадянами України, а відповідні права стосуються їхнього повсякденного життя.
«Особливі права»
Рівний доступ до шлюбу, партнерства або захисту від дискримінації описували як надання привілеїв. Але право спадкувати після партнера або не бути звільненим через ідентичність не є спеціальною перевагою. Це доступ до механізмів, які вже існують для інших людей.
Чи кожний документ містив мову ворожнечі
Ні. Корпус містить документи різного типу та рівня ризику. Один документ може лише висловлювати консервативну позицію, критикувати конкретну державну політику, поширювати дезінформаційний наратив, закликати обмежити права або містити стигматизувальні чи дегуманізувальні твердження.
Тому на карті окремо передбачене поле щодо наявності ознак мови ворожнечі. Кодування корпусу є аналітичним інструментом. Воно не замінює юридичного рішення суду, Омбудсмана або іншого компетентного органу.
Що встановив Уповноважений з прав людини
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини розглядав окремі рішення місцевих рад у контексті антидискримінаційного законодавства. У відповідній справі такі документи оцінювалися як дискримінаційні, зокрема такі, що могли містити підбурювання та заклики.
Карта Бюро використовує цю позицію як важливий інституційний маркер, але не поширює автоматично один висновок на кожен документ корпусу.
Чи означає наявність рішення, що вся область є гомофобною
Ні. Рішення ради не є соціологічним дослідженням. Воно показує лише те, що відповідну ініціативу внесли, депутати її розглянули, а документ отримав певний результат голосування. Із цього не можна робити висновки про думку всіх жителів міста або області.
Також не можна автоматично вважати, що кожен депутат або кожна представлена в раді партія підтримувала документ. Для аналізу політичної відповідальності потрібні поіменні результати голосування та додатковий контекст.
Що показує партійний фільтр
Карта дозволяє побачити, які політичні партії були представлені у складі відповідної ради за даними місцевих виборів 2015 року. Це контекстна інформація. Вона не означає, що партія була автором рішення, що всі її депутати голосували однаково, що центральне керівництво підтримувало документ або що між партійною належністю та рішенням доведено причинний звʼязок.
Для таких висновків потрібен окремий аналіз протоколів і поіменних голосувань.
Чому карта не показує точки конкретних рад
Географічна візуалізація побудована за областями. Вона призначена для навігації корпусом, а не для створення рейтингу «найгірших громад». Такий підхід зменшує ризик надмірного спрощення, допомагає бачити регіональне поширення документів, не перетворює карту на інструмент публічного цькування й нагадує, що один документ не описує всю громаду.
Чому корпус не можна назвати повною статистикою
Карта охоплює 107 зафіксованих документів із 21 області за 2016–2019 роки. Поточний моніторинг місцевих рад у межах цього корпусу не ведеться. Це означає, що деякі документи могли не зберегтися, частина сайтів рад змінилася, старі посилання могли перестати працювати, не всі ініціативи ставали публічними, а відсутність області на карті не доводить відсутності подібних рішень. Дані не охоплюють події після 2019 року.
Корпус потрібен для аналізу задокументованих патернів, а не для оцінки загальної поширеності явища.
Як користуватися картою
Користувач може обрати область, встановити рік, вибрати тип ради, перевірити, чи було ухвалено рішення, відфільтрувати документи за ознаками мови ворожнечі, переглянути наявність інституційної відповіді та вивчити повʼязані джерела.
Для дослідницького використання важливо фіксувати дату доступу, застосовані фільтри, кількість записів, межі корпусу та застереження про нерепрезентативність.
Як коректно цитувати дані
Коректне формулювання: у ретроспективному корпусі Бюро «Ми — є!» зафіксовано 107 рішень і звернень місцевих рад із 21 області за 2016–2019 роки.
Некоректне формулювання: у 21 області населення виступало проти ЛГБТІК+ людей. Дані карти не дають підстав для другого висновку.
Для чого потрібна карта
Для журналістів
Щоб перевіряти історію місцевих політичних кампаній і не покладатися на окремі скриншоти.
Для дослідників
Щоб аналізувати поширення шаблонів, наративів і форм інституційної комунікації.
Для правозахисних організацій
Щоб документувати системні ризики та реакцію органів влади.
Для місцевих рад
Щоб оцінювати попередню практику й уникати дискримінаційних формулювань.
Для міжнародних партнерів
Щоб бачити звʼязок між місцевою політичною мобілізацією, загальнодержавною політикою та виконанням стандартів прав людини.
Головне
Місцеві ради не могли самостійно скасувати права ЛГБТІК+ людей. Але їхні документи мали іншу силу — інституційну. Коли орган місцевого самоврядування повторює твердження про «загрозу», «ідеологію» або небажаність рівних прав, приватне упередження переходить до офіційної публічної комунікації.
Карта дозволяє досліджувати цей процес на підставі документів, а не вражень.
Матеріал пояснює ретроспективний корпус і кодування. Корпус не вимірює загальної поширеності явища (corpus ≠ prevalence) і не здійснює правової кваліфікації; кожний документ потребує окремої правової оцінки компетентного органу.
Досліджуйте карту з урахуванням меж корпусу
Застосовуйте фільтри та використовуйте дані з огляду на межі корпусу. Для розширеного дослідницького доступу або співпраці зверніться до Бюро «Ми — є!».
Джерела
- Корпус «Рішення і звернення місцевих рад, 2016–2019» — інтерактивна карта Бюро «Ми — є!».
- Аналітичний звіт «Публічний дискурс в Україні щодо ЛГБТІК, 2022–2025».
- Висновки Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо рішень місцевих рад.
- Методологія моніторингу Бюро «Ми — є!».