Реєстровані партнерства в Україні: що передбачає законопроєкт №9103

Одностатеві пари в Україні не можуть укласти шлюб або зареєструвати свої стосунки в іншій формі. Через це партнери можуть прожити разом десятки років, але для багатьох державних процедур залишатися юридично сторонніми людьми.

Законопроєкт №9103 пропонує запровадити інститут реєстрованих партнерств для двох повнолітніх людей однієї або різної статі. Партнерство не буде шлюбом, але має надати парі офіційний сімейний статус і врегулювати майнові, спадкові, соціальні та інші наслідки спільного життя.

Станом на 27 червня 2026 року законопроєкт не ухвалено. Він опрацьовується Комітетом Верховної Ради з питань правової політики.

Що таке реєстроване партнерство

За проєктом це добровільний сімейний союз двох повнолітніх людей однієї або різної статі, зареєстрований державою. Ключові ознаки: участь двох людей, повноліття, добровільна згода, державна реєстрація, взаємні права й обовʼязки, сімейний характер союзу.

Партнери повинні вважатися один щодо одного близькими родичами та членами сімʼї незалежно від того, чи проживають вони постійно разом і чи ведуть спільне господарство.

Чи є партнерство шлюбом

Ні. Законопроєкт прямо створює окремий правовий інститут. Шлюб і партнерство матимуть різні назви, окремі процедури, не повністю однаковий обсяг прав і різне місце в законодавстві.

Реєстрація партнерства не змінює визначення шлюбу в Сімейному кодексі як союзу жінки та чоловіка. Тому твердження, що №9103 «автоматично запроваджує одностатеві шлюби», не відповідає змісту проєкту.

Для кого передбачено партнерство

Проєкт передбачає доступ як для одностатевих, так і для різностатевих пар. Для одностатевих пар це буде перша доступна форма юридичного визнання сімейних стосунків. Різностатеві пари вже мають доступ до шлюбу, але за проєктом зможуть обрати партнерство як альтернативну форму.

Саме доступність партнерства для різностатевих пар викликала частину дискусій у парламентських комітетах. Водночас офіційна концепція проєкту зберігає універсальну модель для пар однієї або різної статі.

Хто не зможе зареєструвати партнерство

Загальна логіка проєкту передбачає обмеження для людей, які не досягли повноліття; уже перебувають у шлюбі; уже мають інше зареєстроване партнерство; є близькими родичами у ступені, визначеному законом; визнані судом недієздатними. Конкретний перелік перешкод має бути остаточно узгоджений під час доопрацювання.

Як має відбуватися реєстрація

Проєкт передбачає державну реєстрацію партнерства. Після реєстрації пара має отримати документ, який підтверджує її правовий статус. Це важливо тому, що партнерам не доведеться щоразу доводити тривалість стосунків, спільне проживання, ведення господарства чи фактичну взаємну підтримку.

Свідоцтво про партнерство має бути достатнім доказом сімейного звʼязку для державних органів, лікарень, нотаріусів та інших установ. Однак практична процедура потребуватиме підзаконних актів, реєстрів і технічної інтеграції.

Який статус матимуть партнери

Реєстрація повинна перетворити пару з двох юридично сторонніх людей на членів однієї сімʼї. Цей статус важливий у питаннях спадкування, соціального захисту, медичного представництва, доступу до інформації, виплат, військової служби, майнових спорів, кримінального провадження та підтвердження спорідненого звʼязку.

Без такого статусу кожне право доводиться врегульовувати окремим документом — і це можливо не завжди.

Майно партнерів

Проєкт передбачає спеціальне регулювання майна, набутого під час партнерства. Загальна модель наближена до режиму спільної сумісної власності: майно, набуте парою під час зареєстрованого партнерства, може вважатися спільним, якщо інше не визначено договором або законом.

Це означає, що партнери матимуть правову основу для спільного володіння майном, поділу в разі припинення партнерства, захисту внеску кожного, врегулювання боргів та укладення договору про інший режим власності. Остаточні правила повинні бути узгоджені з Цивільним і Сімейним кодексами.

Чи можна буде укласти партнерський договір

Проєкт дозволяє партнерам договірно врегулювати частину майнових відносин. У такому договорі можна передбачити, кому належить конкретне майно, як розподіляються витрати, як користуватися житлом, як ділити майно після припинення партнерства та порядок взаємної матеріальної підтримки.

Договір не повинен скасовувати основні права, гарантовані законом, або ставити одного партнера у вкрай несприятливе становище.

Спадкування

Однією з головних змін має стати право партнера спадкувати за законом. Зараз одностатевий партнер, який не зазначений у заповіті, може не отримати спадщину взагалі. Навіть за наявності заповіту можливі обовʼязкові частки інших спадкоємців, податкові відмінності, судові спори та труднощі з підтвердженням спільного майна.

Проєкт пропонує наблизити статус зареєстрованого партнера до статусу подружжя у спадкових правовідносинах.

Взаємне утримання

Партнерство має передбачати взаємний обовʼязок матеріальної підтримки. Це може мати значення, якщо один із партнерів утратив працездатність, має інвалідність, тяжко хворіє, тимчасово не може себе забезпечувати або потребує підтримки після припинення партнерства у випадках, визначених законом. Такий обовʼязок відрізняє офіційний сімейний статус від звичайного спільного проживання.

Соціальні й військові права

Мета партнерства — дозволити парі отримувати права, для яких закон зараз вимагає статусу члена сімʼї або близького родича. Особливо це важливо під час війни. Йдеться, зокрема, про:

• інформацію про поранення або зникнення;
• соціальні виплати;
• допомогу у звʼязку із загибеллю;
• пенсійні гарантії;
• право представляти інтереси партнера;
• отримання невиплачених сум;
• окремі трудові й соціальні відпустки;
• підтвердження сімейних обставин.

Однак ці права не виникнуть автоматично лише завдяки загальному закону про партнерства. Потрібні узгоджені зміни до профільного законодавства.

Чи матимуть партнери право на спільне усиновлення

Законопроєкт №9103 не створює автоматичного права зареєстрованих партнерів на спільне усиновлення. Він не прирівнює партнерство до шлюбу в питаннях батьківства. Також реєстрація не означатиме автоматичного визнання одного партнера батьком або матірʼю дитини іншого. Це одна з ключових відмінностей між партнерством і шлюбом.

Водночас відсутність регулювання залишає незахищеними сімʼї, у яких дитину фактично виховують двоє одностатевих партнерів, але юридичний статус має лише один із них.

Чи можна буде взяти спільне прізвище

Проєкт партнерства не повинен автоматично змінювати прізвища людей. Можливість зміни прізвища вже існує за загальною адміністративною процедурою і не залежить від шлюбу. Партнерство саме по собі не обовʼязково створюватиме право на спільне сімейне прізвище за моделлю шлюбу.

Як припинятиметься партнерство

Партнерство має припинятися за спільною заявою; за заявою одного партнера; за рішенням суду в передбачених випадках; унаслідок смерті; унаслідок оголошення людини померлою; у разі укладення партнерами шлюбу між собою, якщо це допускає закон.

Після припинення потрібно врегулювати поділ майна, борги, право користування житлом, взаємне утримання, виконання договорів і спадкові наслідки. Процедура має бути доступною, але водночас забезпечувати захист партнера, який перебуває у вразливішому становищі.

Чому шлюбний або цивільний договір не замінює партнерство

Окремі договори діють лише в межах конкретних правовідносин. Вони не надають автоматично статусу члена сімʼї, спадкування за законом, соціальних виплат, права не свідчити проти партнера, визнання в медичних процедурах або єдиного доказу сімейного звʼязку.

Крім того, для укладення шлюбного договору пара повинна перебувати у шлюбі або подати заяву про його реєстрацію. Для одностатевої пари цей інструмент недоступний.

Як №9103 повʼязаний із рішенням ЄСПЛ

У справі «Маймулахін і Марків проти України» ЄСПЛ встановив, що повна відсутність юридичного визнання одностатевих пар є дискримінацією. №9103 може стати способом виконання рішення, якщо його ухвалять; статус буде доступним для одностатевих пар; закон забезпечить реальні, а не декларативні права; повʼязані нормативні акти буде узгоджено; процедура працюватиме на практиці.

Сам факт реєстрації законопроєкту не означає виконання рішення ЄСПЛ.

Що говорять парламентські комітети

Законопроєкт отримав позитивні висновки кількох непрофільних комітетів — з питань молоді і спорту, соціальної політики та захисту прав ветеранів, здоровʼя нації, європейської інтеграції та цифрової трансформації, а також підтримку Міністерства оборони і Міністерства юстиції. Комітет з питань європейської інтеграції зазначив, що проєкт не суперечить міжнародним зобовʼязанням України у сфері недискримінації, але потребує доопрацювання для узгодження з іншими нормами та принципом правової визначеності.

Водночас головний у цьому питанні Комітет з питань правової політики свого висновку так і не надав. Без висновку головного комітету законопроєкт не виносять на голосування в першому читанні, тому №9103 фактично не просувається.

Повʼязаний законопроєкт №12252

27 листопада 2024 року у Верховній Раді зареєстрували ще один законопроєкт про реєстровані партнерства — №12252 (картка №12252). Серед його ініціаторів — Інна Совсун, Марія Мезенцева-Федоренко, Євгенія Кравчук, Олена Шуляк, Дмитро Гурін і Марʼяна Безугла.

На відміну від №9103, який запроваджує сам інститут партнерства, №12252 зосереджений на внесенні змін до суміжних законодавчих актів, щоб привести їх у відповідність до статей 8 і 14 Європейської конвенції з прав людини та Регламенту Ради ЄС 2016/1104 щодо майнових наслідків зареєстрованих партнерств. Він так само визначає партнерство як добровільний союз двох повнолітніх людей незалежно від статі, що не є шлюбом, але надає партнерам статус близьких родичів.

Станом на 27 червня 2026 року обидва проєкти — №9103 і №12252 — не ухвалені й не просунулися до голосування. Реєстрація другого проєкту не пришвидшує автоматично ухвалення: він також має пройти профільний комітет, перше і друге читання та підпис Президента. За оцінками правозахисних організацій, Україна мала запровадити законодавство про партнерства ще до третього кварталу 2025 року в межах євроінтеграційних зобовʼязань, але цього не сталося.

Чому законопроєкт потребує доопрацювання

Узгодження з іншими кодексами

Новий статус впливатиме на десятки законів. Потрібно усунути суперечності між нормами.

Права дітей

Необхідно чітко визначити, як партнерство впливає на вже наявні батьківські права, представництво та захист інтересів дитини.

Міжнародні партнерства

Потрібні правила визнання партнерств і одностатевих шлюбів, зареєстрованих за кордоном.

Припинення партнерства

Процедура має бути зрозумілою, швидкою і водночас забезпечувати майновий захист.

Соціальне законодавство

Потрібно прямо змінити правила виплат, пенсій, компенсацій і допомоги.

Реєстри

Державні інформаційні системи повинні обмінюватися даними про партнерський статус без надмірного розкриття чутливої інформації.

Чи зруйнують партнерства «традиційну сімʼю»

Ні. Реєстрація однієї пари не скасовує і не обмежує шлюб іншої. Різностатеві пари збережуть право укладати шлюб, батьківські права, майнові гарантії, соціальний захист і свободу жити відповідно до власних переконань.

ЄСПЛ прямо зазначив, що юридичне визнання одностатевих пар не послаблює прав різностатевих сімей.

Головне

Реєстроване партнерство — це не спеціальна нагорода і не символічна декларація. Це правовий механізм, який потрібен тоді, коли один партнер потрапляє до лікарні, зникає безвісти, гине на війні, залишає спадщину, не може самостійно представляти свої інтереси або потребує матеріальної підтримки.

Сьогодні одностатеві пари мають почуття, взаємні обовʼязки й спільне життя, але не мають документа, який держава визнає доказом сімʼї. №9103 має змінити цю ситуацію, але для цього його потрібно не лише ухвалити, а й належно доопрацювати.

Матеріал має інформаційний характер і відображає стан законопроєкту №9103 станом на 27 червня 2026 року (опрацьовується в комітеті). Норми проєкту не є чинними правилами до ухвалення й набрання чинності; це не правова консультація.

Джерела

• Законопроєкт №9103 «Про інститут реєстрованих партнерств» та супровідні документи Верховної Ради України (картка №9103).
• Цивільний кодекс України.
• Сімейний кодекс України.
• Рішення ЄСПЛ у справі «Маймулахін і Марків проти України».