Аналітична записка · Соціальна згуртованість
Соціальна згуртованість і права ЛГБТІК+ в Україні: динаміка 2015–2025 років
У 2015–2025 роках ставлення українського суспільства до прав ЛГБТІК+ людей змінилося істотно швидше, ніж відповідне законодавче та інституційне поле. Якщо у 2016 році рівні права для ЛГБТІК+ людей підтримувала лише третина респондентів, то у 2025 році — вже близько чотирьох п'ятих.
Резюме
Головні висновки
У 2015–2025 роках ставлення українського суспільства до прав ЛГБТІК+ людей змінилося істотно швидше, ніж відповідне законодавче та інституційне поле. Підтримка рівних прав зросла з третини респондентів у 2016 році до майже чотирьох п'ятих у 2025 році. Це не означає зникнення упереджень, але показує важливий зсув: дедалі більше людей відокремлюють особисте ставлення від громадянського принципу рівних прав.
У рамці Ради Європи соціальна згуртованість означає здатність суспільства забезпечувати добробут усіх своїх членів, мінімізувати нерівності та уникати маргіналізації. Ставлення до ЛГБТІК+ людей є одним із ключових індикаторів цієї здатності.
Головний висновок для Ради Європи та ЄС: Україна має значний потенціал для правозахисної європеїзації, але держава ще не закріпила цю трансформацію достатньо послідовно. Розрив між суспільною підтримкою та правовою відповіддю є центральним викликом для соціальної згуртованості.
Ключові дані: динаміка 2016–2025 років
Підтримка рівних прав для ЛГБТІК+ людей в Україні зросла з 33,4% у 2016 році до близько 78% у 2025 році. Джерело: КМІС за замовленням Правозахисного ЛГБТ Центру «Наш світ», хвилі 2016–2025 рр.
Рівні права і реєстровані партнерства: порівняння
Підтримка рівних прав зростала значно швидше, ніж підтримка реєстрованих партнерств. Це вказує не на відсутність змін, а на потребу в якісному роз'ясненні конкретних механізмів. Джерело: КМІС / «Наш світ».
| Показник | 2016 | 2022 | 2023 | 2024 | 2025 |
|---|---|---|---|---|---|
| Підтримка рівних прав | 33,4% | 63,7% | 67,3% | 70,4% | ~78% |
| Позитивне ставлення | 3,3% | 12,8% | 15,5% | 14,2% | 18,5% |
| Нейтральне ставлення | 30,7% | 44,8% | 45,3% | 47,3% | 45,4% |
| Негативне ставлення | 60,4% | 38,2% | 33,9% | 32,1% | 33,0% |
| Підтримка реєстрованих партнерств | 4,8% | 23,6% | 28,0% | 28,7% | ~30% |
| Позит. ставлення до участі ЛГБТІК+ в обороні | — | 65,7% | 67,6% | 68,3% | ~70% |
1. Вступ: чому це питання соціальної згуртованості
Україна за десятиріччя після Революції Гідності пройшла через інституційні реформи, пандемію, повномасштабну війну і глибоку зміну уявлень про громадянську належність. На цьому тлі ставлення до прав ЛГБТІК+ людей не варто розглядати як вузьку тему окремої меншини. У координатах Ради Європи та ЄС воно є одним з індикаторів того, чи здатне суспільство поєднувати безпекову мобілізацію з універсальністю прав людини.
Соціальна згуртованість у цьому аналізі розуміється не як відсутність конфліктів або однорідність поглядів, а як здатність суспільства підтримувати рівний громадянський статус, мінімізувати виключення і не перетворювати вразливі групи на об'єкт символічного або правового відтиснення.
Центральна теза: у 2015–2025 роках українське суспільство значно просунулося у визнанні принципу рівних прав для ЛГБТІК+ людей, тоді як право і державні інституції не повністю встигли за цією зміною. Саме цей розрив між горизонтальною соціальною модернізацією і вертикальною правовою інституціоналізацією є ключовим для розуміння поточного етапу.
2. Рамка Ради Європи та ЄС
Соціальна згуртованість у підході Ради Європи
Для Ради Європи соціальна згуртованість — це здатність суспільства забезпечувати добробут усіх своїх членів, мінімізуючи нерівності та уникаючи маргіналізації.[1] Такий підхід прямо пов'язує згуртованість із правами людини, демократією і верховенством права. Суспільство не може вважатися стійко згуртованим, якщо частина його членів формально або фактично залишається поза рівним правовим захистом.
CM/Rec(2010)5 і недискримінація за ознаками СОГІ
У сфері сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності базовим стандартом Ради Європи є Рекомендація Комітету міністрів CM/Rec(2010)5.[2] Вона вимагає від держав-членів вживати заходів проти дискримінації за цими ознаками і охоплює сфери приватного та сімейного життя, праці, освіти, свободи зібрань, безпеки, захисту від насильства та мови ворожнечі.
Стратегії ЄС щодо рівності ЛГБТІК+
На рівні ЄС рамку задавали Стратегія рівності ЛГБТІК 2020–2025 та наступна Стратегія рівності ЛГБТІК+ 2026–2030, яку Єврокомісія оприлюднила у жовтні 2025 року.[3] Нова стратегія підтверджує, що питання захисту від дискримінації, злочинів на ґрунті ненависті та підтримки громадянського суспільства залишаються актуальними. Для України як держави-кандидатки це означає, що ЛГБТІК+ права залишаються частиною ширшого порядку денного євроінтеграції.[4]
3. Методологічні засади й обмеження
Аналіз спирається на три групи джерел: концептуальні та нормативні стандарти Ради Європи і ЄС; соціологічні дані reSCORE/UNDP про соціальну згуртованість в Україні та хвилі опитувань КМІС за замовленням Правозахисного ЛГБТ Центру «Наш світ»[5]; порівняльні й моніторингові джерела, зокрема ILGA-Europe Rainbow Map/Index.
Для аналізу українського випадку важливо розрізняти горизонтальну і вертикальну соціальну згуртованість. Горизонтальний вимір стосується зв'язків між людьми та групами; вертикальний — взаємин між громадянами і державою. Ставлення до прав ЛГБТІК+ людей є методологічно корисним індикатором саме горизонтальної згуртованості.
Водночас дані мають обмеження. Воєнні хвилі опитувань не охоплюють усі окуповані території та українців, які виїхали за кордон. Тому результати добре показують динаміку на доступних для опитування територіях, але не є повним зрізом усіх громадян України. Дані про установки потрібно читати разом із моніторинговими даними про насильство, дискримінацію і реакцію інституцій.
4. Десятирічна траєкторія суспільних установок
Перший важливий правовий злам у досліджуваному періоді стався у 2015 році, коли до Кодексу законів про працю України було внесено пряму заборону дискримінації у сфері праці за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Однак на рівні масової свідомості це ще не означало швидкої лібералізації.
У 2016 році, за даними КМІС / «Нашого світу», рівні права для ЛГБТІК+ людей підтримували лише 33,4% респондентів. Негативне ставлення становило 60,4%, а підтримка реєстрованих партнерств — 4,8%.[6]
Після 24 лютого 2022 року динаміка різко змінилася. У травні 2022 року підтримка рівних прав зросла до 63,7%[7], у 2023 році — до 67,3%[8], у 2024 році — до 70,4%[9], а у 2025 році сягнула приблизно 78%.[10]
Найважливіший зміст цієї траєкторії — не просто зростання «симпатії». Дедалі більше людей готові визнавати за ЛГБТІК+ людьми однаковий громадянський статус навіть тоді, коли їхнє особисте ставлення залишається нейтральним або негативним. Саме тут видно перехід від толерантності як приватної емоції до рівноправ'я як публічного принципу.
5. Війна, громадянська ідентичність і межі включення
Повномасштабна війна не створила інклюзивний зсув з нуля і не може розглядатися як позитивний чинник. Водночас вона прискорила вже наявні процеси. Досвід спільної оборони, видимість ЛГБТІК+ військових, волонтерів і волонтерок, а також чітке відмежування від авторитарної анти-ЛГБТІК+ риторики російської держави надали питанню рівності нового громадянського змісту.
Участь ЛГБТІК+ людей у захисті України стала соціальною сценою, де рівність перестала бути лише абстрактним правовим гаслом і почала сприйматися через спільний ризик, відповідальність і належність до політичної спільноти.
Однак ця зміна публічної норми не означає автоматичного зникнення дискримінації. У січні–вересні 2025 року було задокументовано 44 випадки порушень прав ЛГБТК, з яких 13 мали ознаки злочинів ненависті.[11] Суспільне включення зростає швидше, ніж інституційна спроможність гарантувати безпеку і рівний доступ до захисту.
6. Інституційний розрив між суспільством і правом
Правовий розвиток у 2015–2025 роках був важливим, але нерівномірним. Заборона дискримінації у сфері праці стала помітним кроком, однак не перетворилася на повну систему захисту. В Україні досі бракує комплексної законодавчої архітектури, яка б охоплювала сімейно-правове визнання, антидискримінаційний захист, злочини ненависті, мову ворожнечі, збір даних і підготовку інституцій.
Реєстровані партнерства
Законопроєкт №9103 «Про інститут реєстрованих партнерств», зареєстрований у ВРУ 13 березня 2023 року, пропонує механізм правового оформлення партнерства для двох повнолітніх осіб без зміни конституційного розуміння шлюбу.[12] Він стосується спадкування, майнових прав, медичних рішень, соціального захисту і статусу близької особи — базового пакета правової визначеності.
Злочини ненависті та мова ворожнечі
Законопроєкт №13597, зареєстрований 4 серпня 2025 року, пропонує зміни до КУпАП та КК України щодо боротьби з проявами дискримінації; 10 лютого 2026 року його включено до порядку денного.[13] Це законодавча ініціатива, яка може вплинути на архітектуру реагування на дискримінацію і окремі форми ворожих публічних закликів, але потребує уважної перевірки на відповідність стандартам свободи вираження поглядів, правової визначеності та пропорційності. Детальний аналіз законопроєкту №13597 — в окремій записці.
Антидискримінаційне законодавство
Захист ЛГБТІК+ людей від дискримінації в Україні залишається фрагментарним. Праця, освіта, охорона здоров'я, соціальний захист, доступ до послуг і сектор безпеки ще не функціонують у межах єдиної логіки рівного доступу й недискримінації, сумісної зі стандартами Ради Європи та ЄС.
7. Україна у європейському порівнянні
Найуживанішим порівняльним інструментом залишається ILGA-Europe Rainbow Map/Index, який ранжує 49 європейських країн за станом законів і політик для ЛГБТІК+ людей за шкалою від 0 до 100%.[14] Станом на Rainbow Map 2026 Україна має 19%. Попри значну суспільну зміну, формальний рівень правового і політичного захисту залишається низьким у європейському порівнянні.[15]
Цей розрив не варто тлумачити спрощено. Україна має сильне громадянське суспільство, значну публічну підтримку рівних прав і важливий досвід самоорганізації ЛГБТІК+ спільнот під час війни. Водночас у структурних блоках, пов'язаних із сімейним визнанням, злочинами ненависті та юридичним визнанням гендеру, прогрес залишається обмеженим.
Для Ради Європи та ЄС це не просто технічна невідповідність рейтингу. Це питання про те, чи зможе Україна перевести воєнну солідарність і зростання громадянської інклюзії у сталі правові гарантії.
8. Висновки для політик
Мінімальний механізм правової визначеності для пар — спадкування, медичні рішення, майнові питання, соціальний захист, статус близької особи. Це не символічний жест і не заміна шлюбу, а базовий захист у реальних ситуаціях.
Сексуальну орієнтацію, гендерну ідентичність, гендерне самовираження і статеві характеристики. Регулювання має бути сумісним зі статтею 10 ЄКПЛ: законним, легітимним, необхідним і пропорційним.
Праця, освіта, охорона здоров'я, соціальний захист, доступ до послуг, житло, сектор безпеки і взаємодія з органами влади — у межах єдиної логіки рівного доступу й недискримінації.
Поліцію, прокуратуру, суди, соціальні служби та органи місцевого самоврядування — як фіксувати мотив упередження, спілкуватися з постраждалими, збирати дані, не допускати повторної віктимізації.
Соціальна згуртованість, ветеранська політика, соціальний захист і євроінтеграційні реформи мають бачити всіх громадян і громадянок — не як «нішеву» тему, а як нормальний тест якості державної політики.
9. Висновки
Ставлення до прав ЛГБТІК+ людей у 2015–2025 роках стало одним із найчіткіших індикаторів зміни соціальної згуртованості в Україні. Підтримка рівних прав зросла з приблизно третини суспільства до майже чотирьох п'ятих. Це показує, що українська громадянська ідентичність поступово стає менш залежною від культурного виключення і більш пов'язаною з принципом рівного статусу.
Водночас ця зміна не є завершеною. Суспільство може підтримувати рівні права, але залишатися обережним або розділеним щодо конкретних правових механізмів. Підтримка реєстрованих партнерств зростає повільніше, ніж загальна підтримка рівноправ'я — що не підриває головний висновок, а робить його точнішим.
Для держави це створює вікно відповідальної дії. Україна не повинна чекати абсолютного консенсусу. Демократична держава має перетворювати вже наявний суспільний ресурс рівноправ'я на правові гарантії, особливо тоді, коли йдеться про групи, які історично зазнавали дискримінації.
Часті запитання
Чому права ЛГБТІК+ людей пов'язані із соціальною згуртованістю?
Тому що соціальна згуртованість у підході Ради Європи означає не однорідність суспільства, а здатність забезпечувати рівний статус, гідність і захист для всіх його членів. Ставлення до ЛГБТІК+ людей показує, чи здатне суспільство включати групи, які історично зазнавали стигматизації та дискримінації.
Що найбільше змінилося у ставленні українців до ЛГБТІК+ людей?
Найбільше змінилася підтримка принципу рівних прав. У 2016 році її підтримували 33,4% респондентів, а у 2025 році — близько 78%. Це означає, що рівноправ'я дедалі частіше сприймається як громадянський принцип, навіть якщо особисте ставлення частини людей залишається нейтральним або негативним.
Чи означає зростання підтримки рівних прав, що дискримінація зникла?
Ні. Соціологічна підтримка рівноправ'я не означає автоматичного зникнення дискримінації, насильства або інституційних бар'єрів. Вона показує позитивну суспільну динаміку, але правовий захист, робота поліції, прокуратури, судів і соціальних служб залишаються критично важливими.
Чому підтримка реєстрованих партнерств нижча за підтримку рівних прав?
Частина людей підтримує загальний принцип рівноправ'я, але не завжди розуміє конкретні правові механізми. Реєстровані партнерства часто сприймаються як культурно чутлива тема, хоча на практиці йдеться про базову правову визначеність: спадкування, медичні рішення, майнові питання і статус близької особи.
Що має зробити держава?
Держава має закріпити суспільну зміну в законодавстві та практиці: ухвалити рішення щодо реєстрованих партнерств, прямо охопити СОГІ у законодавстві про злочини ненависті, посилити антидискримінаційну рамку і навчати інституції працювати з випадками дискримінації та упередженого насильства.
Читайте також
Джерела
- Council of Europe, Social Cohesion; New Strategy and Council of Europe Action Plan for Social Cohesion.
https://www.coe.int/t/dg3/ - Council of Europe, Committee of Ministers, Recommendation CM/Rec(2010)5 on measures to combat discrimination on grounds of sexual orientation or gender identity.
https://www.coe.int/en/web/sogi/rec-2010-5 - European Commission, LGBTIQ+ Equality Strategy 2026–2030, October 2025.
commission.europa.eu - European Commission, Ukraine Report 2025, 4 November 2025.
https://enlargement.ec.europa.eu/ukraine-report-2025_en - UNDP Ukraine, Social Cohesion in Ukraine: Key Trends Based on reSCORE 2024.
undp.org/ukraine - Правозахисний ЛГБТ Центр «Наш світ», матеріали порівняння опитувань КМІС 2016 і 2022 рр.
gay.org.ua - Правозахисний ЛГБТ Центр «Наш світ», Сприйняття ЛГБТ людей та їх прав в Україні: травень 2022.
gay.org.ua - Правозахисний ЛГБТ Центр «Наш світ», За рік українці покращили своє ставлення до ЛГБТ.
gay.org.ua - КМІС, Сприйняття ЛГБТ людей та їх прав в Україні, 17 червня 2024.
kiis.com.ua - Правозахисний ЛГБТ Центр «Наш світ», Сприйняття ЛГБТ людей та їхніх прав в Україні, 2025.
gay.org.ua - ZMINA, Without legislative progress but with growing support, 23 December 2025.
zmina.ua - Верховна Рада України, законопроєкт №9103 «Про інститут реєстрованих партнерств».
itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/Card/41497 - Верховна Рада України, законопроєкт №13597 щодо боротьби з проявами дискримінації.
itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/Card/56933 - ILGA-Europe, Rainbow Map 2026, 12 May 2026.
ilga-europe.org - ILGA-Europe, Rainbow Map — Ukraine country page.
rainbowmap.ilga-europe.org
Що ці дані означають для ЛГБТІК+ людей в Україні — простими словами, без policy-мови.