Законопроєкт №13597: що він змінює у протидії дискримінації та злочинам ненависті

Законопроєкт №13597 має посилити відповідальність за дискримінацію та злочини, вчинені з мотивів нетерпимості. Серед ознак, які пропонується прямо охопити новими нормами, є сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність.

Це важлива зміна для ЛГБТІК+ людей. Сьогодні напад, погрозу або пошкодження майна можуть розслідувати як звичайний злочин, не відображаючи в юридичній кваліфікації того, що людину обрали мішенню через її реальну або приписану ідентичність.

Однак законопроєкт не можна оцінювати лише за наміром його авторів. Окремі положення сформульовані надто широко або нечітко. Це створює ризики для правової визначеності, свободи вираження поглядів і практичного застосування закону.

Станом на 26 червня 2026 року законопроєкт №13597 не ухвалений. Він опрацьовується у профільному комітеті Верховної Ради. Його положення поки не створюють нових обов'язків або відповідальності.

Навіщо потрібні зміни

Українське законодавство не містить цілісної системи протидії злочинам, вчиненим через упередження до певної групи. У чинному Кримінальному кодексі мотив расової, національної чи релігійної ворожнечі прямо згадується в низці положень. Сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність не мають такого самого чіткого статусу.

Якщо на людину напали через те, що вона є геєм, лесбійкою, бісексуальною або трансгендерною людиною, правоохоронні органи можуть розслідувати лише тілесні ушкодження, погрозу, грабіж, пошкодження майна або хуліганство. Сам напад не залишається без правової оцінки, але мотив вибору потерпілої людини може зникнути зі справи. Унаслідок цього:

• не відображається особлива суспільна небезпека злочину;
• слідство не збирає докази мотиву;
• суд не отримує повної картини;
• статистика не показує реального масштабу проблеми;
• держава не може належно планувати запобіжні заходи;
• спільнота отримує сигнал, що спрямованість нападу проти цілої групи не має окремого значення.

Що таке злочин, вчинений з мотивів нетерпимості

Йдеться не про окремий тип дії, а про поєднання двох складових. По-перше, є базове кримінальне правопорушення (напад, погроза, вбивство, пошкодження майна або незаконне позбавлення волі). По-друге, людину, майно чи місце обрали мішенню через упередження до певної ознаки — етнічного походження, релігії, інвалідності, сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності або іншої характеристики.

Потерпіла людина не обов'язково повинна фактично належати до групи. Достатньо, що нападник приписав їй відповідну ознаку або обрав її через зв'язок з іншими людьми. Наприклад, гетеросексуального працівника ЛГБТІК+ організації можуть атакувати через його професійну діяльність або підтримку спільноти.

Які ознаки пропонується прямо включити

Законопроєкт розширює перелік характеристик, із якими може бути пов'язана дискримінація або нетерпимість: раса; колір шкіри; політичні, релігійні та інші переконання; стать; вік; інвалідність; стан здоров'я; етнічне, національне та соціальне походження; громадянство; сімейний і майновий стан; сексуальна орієнтація; гендерна ідентичність; місце проживання; мова; інші ознаки.

Для ЛГБТІК+ людей принципово важливо, що сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність називаються прямо, а не лише виводяться з формулювання «інші ознаки». Пряма згадка полегшує роботу поліції, прокурорів, судів і потерпілих та зменшує простір для тверджень, що закон нібито не охоплює гомофобний або трансфобний мотив.

Як законопроєкт визначає нетерпимість

Проєкт описує нетерпимість як відкрите, упереджене, негативне ставлення до людини або групи через певну ознаку. Саме ця частина викликає одне з найбільших застережень.

Право може встановлювати відповідальність за зовнішні дії: напад, погрозу, переслідування, дискримінаційну відмову, заклик до насильства, пошкодження майна. Але формулювання про «негативне ставлення» може бути надто суб'єктивним. Закон не повинен карати людину лише за внутрішні думки, емоції або непопулярні переконання. Для відповідальності потрібен зв'язок між мотивом і конкретним суспільно небезпечним або забороненим діянням. Тому визначення варто уточнити так, щоб воно описувало упереджений мотив поведінки, а не саме по собі негативне ставлення.

Як змінюється Кримінальний кодекс

Законопроєкт пропонує використовувати ширше поняття нетерпимості в загальній нормі про обставини, які обтяжують покарання, а також у низці окремих складів кримінальних правопорушень. Це може дозволити належно враховувати мотив під час розслідування й призначення покарання. Якщо нападника мотивувала ненависть до трансгендерних людей, це повинно бути не другорядною деталлю протоколу, а частиною правової оцінки злочину.

Водночас проєкт не охоплює однаково всі правопорушення, які часто використовуються під час розслідування нападів на ЛГБТІК+ людей. Особливе занепокоєння викликає те, що серед відповідних спеціальних норм немає умисного легкого тілесного ушкодження та хуліганства — саме цих кваліфікацій нерідко застосовують до нападів під час прайдів, атак на активістів або побиття без тяжких травм. Якщо мотив нетерпимості буде чітко передбачений лише для частини злочинів, значна кількість реальних випадків може знову залишитися поза спеціальним захистом. Більш послідовним рішенням було б забезпечити можливість враховувати мотив нетерпимості щодо будь-якого кримінального правопорушення, коли відповідні докази існують.

Що пропонується змінити у статті 161

Чинна стаття 161 Кримінального кодексу стосується порушення рівноправності громадян. Законопроєкт пропонує змінити її та зосередити кримінальну відповідальність, зокрема, на публічних закликах до насильства, вчинених з мотивів нетерпимості.

Це має позитивний бік: кримінальне право не повинно використовуватися проти будь-якого образливого або дискримінаційного висловлювання, і поріг кримінальної відповідальності має бути достатньо високим. Однак звуження статті переважно до закликів до насильства може залишити поза кримінальною оцінкою інші тяжкі форми підбурювання, як-от:

• заклики до системного вигнання групи;
• публічні заклики позбавляти людей базових прав;
• організація дискримінаційних практик;
• серйозне підбурювання до переслідування, яке не сформульоване як прямий заклик до фізичного нападу.

Закон має знайти пропорційну межу: не криміналізувати просто образливі погляди, але й не залишати без відповіді небезпечне підбурювання.

Якою має бути відповідальність за дискримінацію

Проєкт пропонує перенести частину ненасильницьких дискримінаційних діянь до сфери адміністративної відповідальності. Це може бути доцільним: не кожна дискримінаційна відмова повинна вести до кримінального провадження. Адміністративний механізм може бути доступнішим, коли людині відмовили в послузі, встановили дискримінаційне обмеження, не допустили до можливості, створили нерівні умови або застосували правило, що призвело до дискримінації.

Але склад адміністративного правопорушення має бути сформульований точно. Фрази на кшталт «діяння, що призвели до дискримінації» недостатньо, якщо закон не пояснює: яка саме поведінка заборонена; хто є суб'єктом відповідальності; який рівень вини потрібен; як відрізнити правопорушення від законної різниці у ставленні; як оцінювати непряму дискримінацію; які докази мають бути зібрані. Нечітка норма може або не працювати взагалі, або застосовуватися непередбачувано.

Яку роль отримує Уповноважений з прав людини

Законопроєкт передбачає спеціальну роль уповноважених осіб Секретаріату Уповноваженого ВР з прав людини у провадженнях щодо дискримінаційних адміністративних правопорушень. Логіка зрозуміла: інституція Омбудсмана вже має мандат у сфері рівності та недискримінації.

Водночас потрібно чітко врегулювати: хто фіксує правопорушення; хто складає процесуальні документи; хто розглядає справу; хто накладає стягнення; як оскаржується рішення; як уникнути поєднання несумісних функцій; чи має Секретаріат достатні кадрові й фінансові ресурси. Правозахисний орган не повинен отримати нечітку каральну функцію без належних процесуальних гарантій.

Чи запроваджує законопроєкт покарання за «неправильну думку»

Ні. У самому законопроєкті немає окремого правопорушення за негативне ставлення до ЛГБТІК+ людей або іншої групи. Відповідальність повинна бути пов'язана з конкретною дією: кримінальним правопорушенням, закликом до насильства, дискримінаційним діянням або іншою поведінкою, прямо визначеною законом.

Людина має право не підтримувати одностатеві шлюби, критикувати законопроєкт, висловлювати релігійне переконання, обговорювати гендерну політику та критикувати діяльність ЛГБТІК+ організацій. Свобода слова захищає ідеї, які можуть ображати, шокувати або непокоїти частину суспільства. Однак вона не створює автоматичного імунітету для погроз, підбурювання до насильства, організації дискримінації, переслідування чи поширення персональних даних для нападу. Завдання законодавця — провести цю межу достатньо чітко.

Чи є законопроєкт №13597 «законом про ЛГБТ»

Ні. Він охоплює широке коло ознак і стосується не лише ЛГБТІК+ людей: його норми потенційно мають захищати людей, яких обирають мішенню через етнічне або національне походження, релігію, інвалідність, стан здоров'я, вік, стать, мову, сексуальну орієнтацію, гендерну ідентичність та інші характеристики.

Називати його виключно «законом про ЛГБТ» означає звужувати зміст реформи та використовувати одну групу як політичний подразник. Для ЛГБТІК+ людей він особливо важливий тому, що чинне кримінальне законодавство прямо не визнає сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність нарівні з низкою інших мотивів нетерпимості.

Які сильні сторони має законопроєкт

Пряма згадка сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності

Це усуває частину правової невизначеності й відповідає реальним видам упередженого насильства.

Спроба створити єдину термінологію

Замість різних формулювань про ворожнечу, ненависть і нетерпимість проєкт намагається запровадити спільну рамку.

Розмежування кримінальної та адміністративної відповідальності

Не кожний випадок дискримінації має розслідуватися як злочин. Пропорційна система повинна мати різні способи реагування.

Визнання упередженого мотиву

Це допомагає показати, що напад спрямований не лише проти однієї людини, а й посилає загрозливий сигнал усій групі.

Євроінтеграційне значення

Належний захист від дискримінації та злочинів ненависті є частиною зобов'язань України у сфері верховенства права і прав людини.

Які положення потрібно доопрацювати

Уточнити визначення нетерпимості

Закон має фокусуватися на упередженому мотиві конкретної поведінки, а не на внутрішньому «негативному ставленні».

Забезпечити правову визначеність

Людина повинна мати можливість передбачити, яка поведінка створює відповідальність.

Не звужувати статтю 161 надмірно

Потрібно відмежувати кримінально небезпечне підбурювання від захищеного висловлення думки, але не обмежувати захист лише буквальними закликами до фізичного насильства.

Охопити типові злочини

Мотив нетерпимості має належно враховуватися і в справах про легкі тілесні ушкодження, хуліганство, пошкодження майна та інші поширені напади.

Уточнити адміністративний склад

Необхідно чітко визначити заборонене діяння, вину, процедуру та межі відповідальності.

Визначити процесуальну роль Омбудсмана

Повноваження мають супроводжуватися гарантіями незалежності, неупередженості, можливістю оскарження і достатніми ресурсами.

Що законопроєкт означає для ЛГБТІК+ людей

У разі належного доопрацювання він може прямо визнати гомофобний і трансфобний мотив у кримінальному праві; вимагати від поліції збирати докази упередження; дозволити судам враховувати особливий мотив нападу; покращити статистику злочинів ненависті; створити доступніший механізм реагування на ненасильницьку дискримінацію; наблизити українське законодавство до стандартів ЄСПЛ.

Однак сам закон не гарантує результату. Потрібні також навчання поліції і прокурорів; методичні рекомендації; належна реєстрація мотиву; підтримка потерпілих; безпечна робота з чутливими даними; незалежний моніторинг практики; судове тлумачення, сумісне зі свободою слова.

Що відбуватиметься далі

Поки законопроєкт опрацьовується в комітеті, його текст може бути змінено. Можливі подальші етапи:

1. Розгляд головним комітетом.
2. Підготовка висновку й рекомендації Верховній Раді.
3. Голосування в першому читанні.
4. Подання поправок.
5. Підготовка тексту до другого читання.
6. Голосування в цілому.
7. Підписання або повернення закону.

До остаточного голосування не можна описувати норми проєкту як чинні правила.

Висновок

Законопроєкт №13597 відповідає на реальну проблему: українське право не забезпечує цілісного й прямого захисту від злочинів, вчинених через упередження до сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності та інших ознак. Проте важлива мета не виправдовує нечітке законодавство.

Якісний закон має одночасно: захищати людей від дискримінації та насильства; визнавати особливу шкоду злочинів ненависті; гарантувати свободу вираження поглядів; чітко визначати підстави відповідальності; бути придатним до практичного застосування. Тому законопроєкт потребує не відхилення самої ідеї реформи, а змістовного доопрацювання.

Читайте також

• Законопроєкт №13597 і регулювання мови ворожнечі
• Що робити з мовою ворожнечі щодо ЛГБТІК+
• Права ЛГБТІК+ в Україні у 2026 році
• Як подати скаргу на дискримінацію за ознакою СОГІ

Матеріал відображає стан законопроєкту №13597 станом на 26 червня 2026 року (опрацьовується в комітеті). Норми проєкту не є чинними правилами до ухвалення й набрання чинності; це інформаційно-аналітичний матеріал, а не правова консультація.