«Кісь та Левчук проти України»: рішення ЄСПЛ про гомофобний напад і неефективне розслідування

9 квітня 2026 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Кісь та Левчук проти України». Справа стосувалася нападу на Зоряна Кіся і Тимура Левчука під час соціального експерименту в центрі Києва у 2015 році. Заявники намагалися зʼясувати, як перехожі реагують на одностатеву пару, яка тримається за руки у публічному просторі.

Під час експерименту на них напали, застосували перцевий балончик і завдали ударів. Заявники повідомили поліції, що напад супроводжувався гомофобними висловлюваннями та міг бути вчинений через їхню реальну або приписану сексуальну орієнтацію. Однак провадження понад десять років розслідували як хуліганство. Нападників не притягнули до відповідальності, а можливий мотив упередження не отримав належної перевірки.

ЄСПЛ визнав, що Україна порушила заборону дискримінації у поєднанні з правом заявників на повагу до приватного життя. Станом на 27 червня 2026 року це найновіше рішення ЄСПЛ проти України, яке безпосередньо стосується захисту ЛГБТІК+ людей від насильства.

Що сталося 15 липня 2015 року

Зорян Кісь і Тимур Левчук брали участь у соціальному експерименті, метою якого було перевірити ставлення перехожих до одностатевих пар. Увечері вони близько години ходили центром Києва, тримаючись за руки. Експеримент знімали на відео, а поруч перебували охоронці.

Під час експерименту до заявників підійшла група осіб. Вони почали висловлювати гомофобні образи, застосували перцевий балончик і завдали заявникам ударів ногами. Охоронці швидко втрутилися, тому безпосередня фізична частина нападу тривала лише кілька секунд. Заявники не зверталися по медичну допомогу, але це не усувало принизливого й дискримінаційного характеру події.

Як відреагувала поліція

5 серпня 2015 року поліція відкрила кримінальне провадження за частиною другою статті 296 Кримінального кодексу України — хуліганство, вчинене групою осіб. Заявники та їхній представник наполягали, що напад був повʼязаний із сексуальною орієнтацією. У травні 2016 року адвокат просив перекваліфікувати діяння за статтею 161 Кримінального кодексу, яка стосується порушення рівноправності громадян.

Проте можлива гомофобна мотивація так і не стала центральною версією розслідування. Провадження неодноразово зупиняли й відновлювали, а нападників не притягнули до відповідальності. На момент ухвалення рішення ЄСПЛ розслідування тривало понад десять років. Через сплив строків давності потенційне переслідування за первинною кваліфікацією фактично втратило практичний сенс.

На що скаржилися заявники

Заявники стверджували, що Україна не виконала позитивного обовʼязку ефективно розслідувати напад, встановити причетних осіб, дослідити можливий гомофобний мотив і забезпечити належну правову реакцію на насильство, повʼязане з упередженням. Справа розглядалася за статтею 8 Конвенції, яка захищає приватне життя, у поєднанні зі статтею 14, що забороняє дискримінацію.

Чому Суд застосував статтю 8, а не статтю 3

У багатьох справах про тяжке насильство ЄСПЛ застосовує статтю 3 Конвенції — заборону катувань, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження. Однак не кожний напад досягає мінімального рівня тяжкості, необхідного для застосування статті 3.

У цій справі Суд врахував, що фізичний епізод тривав приблизно три-пʼять секунд, охоронці втрутилися негайно, а заявники не надали медичних документів про тілесні ушкодження. Водночас напад безпосередньо зачіпав їхню фізичну і психологічну недоторканність, гідність та особисту ідентичність — ці складові охоплюються правом на приватне життя за статтею 8. Тому відсутність тяжких травм не звільнила державу від обовʼязку належно розслідувати напад.

Що встановив ЄСПЛ

Суд дійшов висновку, що розслідування не відповідало вимогам Конвенції. Основними проблемами були:

• надмірна тривалість провадження;
• відсутність практичного результату;
• невстановлення відповідальних осіб;
• формальний характер частини слідчих дій;
• відсутність належної перевірки гомофобного мотиву;
• ризик повної безкарності через сплив строків давності.

ЄСПЛ визнав порушення статті 14 у поєднанні зі статтею 8 Конвенції.

Чому мотив упередження мав окреме значення

Поліція повинна була дослідити не лише те, хто застосував балончик або завдав ударів. Потрібно було зʼясувати, чому нападники звернули увагу саме на заявників, яке значення мали гомофобні висловлювання, чи був напад реакцією на те, що двоє чоловіків трималися за руки, чи мали нападники попередній звʼязок з анти-ЛГБТІК+ групами та чи існували цифрові матеріали, які могли підтвердити підготовку або мотив.

Злочин, вчинений через упередження, завдає шкоди не лише безпосередньо потерпілим. Він передає загрозливий сигнал усій групі: публічна видимість може спричинити насильство. Якщо цей мотив не досліджено, держава фактично ставиться до дискримінаційного нападу так само, як до випадкового вуличного конфлікту.

Чи визнав ЄСПЛ нападників винними у злочині ненависті

Ні. ЄСПЛ не встановлює кримінальну відповідальність окремих людей і не замінює український кримінальний суд. Суд не вирішував, хто саме вчинив напад, за якою статтею Кримінального кодексу їх слід засудити та яке покарання вони повинні отримати.

ЄСПЛ оцінював дії держави. Порушення полягало в тому, що правоохоронні органи не провели ефективного розслідування та не забезпечили належної перевірки можливого дискримінаційного мотиву.

Чим ця справа відрізняється від «Картера проти України»

Обидві справи стосуються неналежного розслідування можливих гомофобних нападів, але правова конструкція відрізняється. У справі «Картер проти України» ЄСПЛ застосував статтю 3 у поєднанні зі статтею 14: напади були достатньо серйозними, щоб потрапити до сфери заборони нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження.

У справі «Кісь та Левчук проти України» Суд застосував статтю 8 у поєднанні зі статтею 14: фізичне насильство було коротким і не спричинило документально підтверджених тяжких травм, але посягнуло на приватне життя, гідність та особисту ідентичність заявників. Разом ці рішення показують: обовʼязок ефективно розслідувати гомофобне насильство існує не лише у випадках тяжких тілесних ушкоджень.

Що рішення означає для української поліції

Після повідомлення про можливий гомофобний або трансфобний напад поліція повинна:

1. Зафіксувати точні слова нападників.
2. Перевірити звʼязок нападу із сексуальною орієнтацією, гендерною ідентичністю, символікою або подією.
3. Вилучити й дослідити відеозаписи.
4. Опитати свідків саме щодо можливого мотиву.
5. Перевірити цифрові матеріали та попередні погрози.
6. Не зводити подію автоматично до «конфлікту» або хуліганства.
7. Проводити слідчі дії без необґрунтованих затримок.
8. Забезпечити потерпілим реальну можливість брати участь у провадженні.

Навіть якщо чинний Кримінальний кодекс не містить належної окремої кваліфікації за ознакою сексуальної орієнтації, це не скасовує обовʼязку дослідити мотив.

Що рішення означає для законодавства

Справа вкотре показує прогалину українського кримінального права. Сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність не названі прямо в загальній нормі про обставини, які обтяжують покарання. Через це мотив може залишатися лише описовою деталлю справи, а не повноцінною частиною правової кваліфікації.

Законопроєкт №13597 має усунути частину цієї проблеми, прямо включивши сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність до рамки нетерпимості. Однак навіть до ухвалення змін міжнародний обовʼязок України вже існує: поліція і прокуратура мають вживати всіх розумних заходів для виявлення можливого дискримінаційного мотиву.

Яку компенсацію присудив Суд

ЄСПЛ присудив кожному заявникові по 1 600 євро як відшкодування моральної шкоди. Другому заявникові також присудили 2 500 євро компенсації судових та інших витрат. Розмір компенсації не є оцінкою «вартості» нападу: справедлива сатисфакція визначається з урахуванням характеру встановленого порушення та практики Суду.

Що робити людині після подібного нападу

Важливо перейти у безпечне місце; зателефонувати 102; зафіксувати травми; зберегти відео, одяг і пошкоджені речі; записати точні образи й погрози; зібрати контакти свідків; повідомити у заяві про можливий мотив упередження; отримати витяг з ЄРДР; письмово просити перевірити мотив; звернутися до адвоката.

Фраза «мене побили» фіксує базове правопорушення. Фраза «під час нападу мене називали гомофобними словами й говорили, що таким людям не місце тут» допомагає слідству побачити можливий мотив. Детальний алгоритм — у матеріалі «Що робити після злочину ненависті».

Головне

Справа «Кісь та Левчук проти України» показує: держава не може ігнорувати гомофобний мотив лише тому, що напад тривав кілька секунд або не спричинив тяжких травм. Коли людину атакують через її ідентичність, посягання стосується не лише фізичного стану — воно зачіпає гідність, приватне життя і свободу бути видимою в публічному просторі.

Десять років розслідування без результату не є ефективним захистом.

Матеріал має інформаційний характер, пояснює зміст рішення ЄСПЛ і не є офіційним перекладом чи правовою консультацією. Першоджерело — текст рішення в базі HUDOC.

Джерела

• Рішення ЄСПЛ у справі Kis and Levchuk v. Ukraine (заява №910/18), 9 квітня 2026 року — HUDOC.
• Європейська конвенція з прав людини (статті 8 і 14).
• Рішення ЄСПЛ у справі «Картер проти України».
• Кримінальний кодекс України.