Рішення ЄСПЛ щодо прав ЛГБТІК+: 33 ключові справи простими словами

Європейський суд з прав людини протягом десятиліть змінював правове становище ЛГБТІК+ людей у Європі. Його рішення допомогли скасувати кримінальну відповідальність за одностатеві стосунки, припинити звільнення геїв і лесбійок з армії, захистити одностатевих партнерів у питаннях житла, визнати їхні стосунки сімейним життям та встановити обов'язок держав юридично визнавати такі пари.

Суд також сформулював стандарти розслідування гомофобного і трансфобного насильства, захисту прайдів, юридичного визнання гендеру та протидії дискримінаційним обмеженням свободи слова.

Для України особливе значення має справа «Маймулахін і Марків проти України». У ній ЄСПЛ встановив, що відсутність будь-якої форми юридичного визнання і захисту одностатевої пари порушує Європейську конвенцію з прав людини.

Що таке ЄСПЛ

ЄСПЛ — це Європейський суд з прав людини, який працює у Страсбурзі. Він контролює виконання Європейської конвенції з прав людини державами — членами Ради Європи. ЄСПЛ не є судом Європейського Союзу: Рада Європи та Європейський Союз — різні міжнародні організації.

Людина може звернутися до ЄСПЛ, якщо вважає, що держава порушила її права за Конвенцією і доступні національні механізми захисту не дали належного результату. Відповідачем у ЄСПЛ є держава, а не окрема людина, компанія, медіа чи громадська організація.

Наприклад, якщо людину побили через сексуальну орієнтацію, до ЄСПЛ подають скаргу не безпосередньо проти нападника. Предметом справи може бути те, що поліція не захистила людину, не провела ефективного розслідування або проігнорувала мотив нетерпимості.

Які статті Конвенції найчастіше застосовують

Стаття 3 — заборона катування й нелюдського поводження

Застосовується, зокрема, у справах про тяжке насильство, погрози та неналежне розслідування нападів.

Стаття 8 — право на приватне і сімейне життя

Охоплює сексуальну орієнтацію, гендерну ідентичність, стосунки, персональні дані, юридичне визнання гендеру та сімейне життя одностатевих пар.

Стаття 10 — свобода вираження поглядів

Захищає право говорити про права ЛГБТІК+ людей, публікувати відповідні матеріали та критикувати дискримінацію.

Стаття 11 — свобода мирних зібрань та об'єднання

Застосовується до прайдів, маршів, пікетів і діяльності правозахисних організацій.

Стаття 12 — право на шлюб

Поточна практика ЄСПЛ не тлумачить її як загальний обов'язок усіх держав відкрити шлюб для одностатевих пар.

Стаття 13 — право на ефективний засіб юридичного захисту

Людина повинна мати реальний, а не формальний механізм оскарження порушення.

Стаття 14 — заборона дискримінації

Заборона дискримінації під час користування правами Конвенції. Зазвичай її застосовують разом з іншою статтею, наприклад зі статтею 8 або статтею 11.

33 ключові рішення ЄСПЛ

Нижче — короткі пояснення кожної справи: що сталося, що вирішив Суд і чому рішення має значення. Це огляд, а не повний текст; для правового аналізу звертайтеся до оригіналу в HUDOC.

1. Dudgeon v. the United Kingdom, 1981

Що сталося. Законодавство Північної Ірландії встановлювало кримінальну відповідальність за добровільні одностатеві стосунки між повнолітніми чоловіками. Заявник жив під постійною загрозою переслідування; поліція проводила обшук у його домі та допитувала про особисте життя.

Що вирішив ЄСПЛ. Криміналізація добровільних приватних стосунків між повнолітніми людьми порушила статтю 8 Конвенції.

Чому це важливо. Перше рішення ЄСПЛ, яке прямо визнало криміналізацію одностатевих стосунків порушенням права на приватне життя. Стало основою для декриміналізації в інших державах Ради Європи.

2. Norris v. Ireland, 1988

Що сталося. Ірландське законодавство також криміналізувало одностатеві стосунки між чоловіками. Влада виправдовувала заборону суспільною мораллю і релігійними традиціями.

Що вирішив ЄСПЛ. Суд встановив порушення статті 8. Навіть якщо закон застосовували нечасто, саме його існування втручалося у приватне життя заявника.

Чому це важливо. Держава не може виправдати криміналізацію приватних стосунків лише традицією, моральними поглядами більшості або релігійними переконаннями.

3. Modinos v. Cyprus, 1993

Що сталося. На Кіпрі продовжували діяти норми про кримінальну відповідальність за одностатеві стосунки, хоча влада заявляла, що фактично не застосовує їх.

Що вирішив ЄСПЛ. Суд знову встановив порушення статті 8. Обіцянка не застосовувати закон не усуває порушення, доки дискримінаційна норма залишається чинною.

Чому це важливо. Правова загроза існує не лише тоді, коли людину вже засудили. Саме існування кримінальної заборони впливає на приватне життя, безпеку та свободу людини.

4. Smith and Grady v. the United Kingdom, 1999

Що сталося. Двох військовослужбовців звільнили зі збройних сил через їхню гомосексуальність. Перед звільненням влада проводила детальні розслідування їхнього інтимного життя.

Що вирішив ЄСПЛ. Розслідування і звільнення порушили право на приватне життя за статтею 8. Загальні припущення про мораль, дисципліну або ставлення інших військових не були достатнім обґрунтуванням.

Чому це важливо. Держава не може усувати професійно придатну людину зі служби лише через сексуальну орієнтацію.

5. Lustig-Prean and Beckett v. the United Kingdom, 1999

Що сталося. Двох офіцерів Королівського військово-морського флоту звільнили після розслідування їхньої сексуальної орієнтації.

Що вирішив ЄСПЛ. Суд встановив порушення статті 8. Влада не довела, що сексуальна орієнтація заявників перешкоджала виконанню службових обов'язків.

Чому це важливо. Разом зі справою Smith and Grady сприяло скасуванню заборони на відкриту службу геїв і лесбійок у британських збройних силах.

6. Salgueiro da Silva Mouta v. Portugal, 1999

Що сталося. Національний суд передав опіку над дитиною матері. У рішенні прямо послалися на те, що батько живе з чоловіком, і порадили йому не демонструвати свою орієнтацію під час зустрічей з дитиною.

Що вирішив ЄСПЛ. Рішення про опіку було дискримінаційним і порушило статтю 14 разом зі статтею 8.

Чому це важливо. Сексуальна орієнтація одного з батьків не може автоматично вважатися загрозою для дитини. Рішення щодо дітей мають ґрунтуватися на індивідуальній оцінці їхніх найкращих інтересів, а не на стереотипах.

7. Karner v. Austria, 2003

Що сталося. Після смерті чоловіка його одностатевий партнер хотів продовжити оренду квартири. Національні суди відмовили, хоча закон дозволяв переходити право оренди до близького супутника життя.

Що вирішив ЄСПЛ. Виключення одностатевого партнера порушило статтю 14 разом зі статтею 8.

Чому це важливо. Захист «традиційної сім'ї» не дозволяє автоматично позбавляти одностатеві пари житлових прав. Різниця у ставленні через сексуальну орієнтацію потребує особливо переконливого обґрунтування.

8. Kozak v. Poland, 2010

Що сталося. Чоловікові не дозволили успадкувати право оренди квартири після смерті його партнера. Національні органи не визнали їхні стосунки сімейними.

Що вирішив ЄСПЛ. Суд встановив порушення статті 14 разом зі статтею 8.

Чому це важливо. Одностатеву пару не можна виключати із захисту лише через вузьке та формальне тлумачення поняття сім'ї.

9. E.B. v. France, 2008

Що сталося. Жінка подала заяву на усиновлення як одинока особа. Закон дозволяв таке усиновлення, але органи влади відмовили їй; її сексуальна орієнтація відіграла вирішальну роль у рішенні.

Що вирішив ЄСПЛ. Велика палата встановила порушення статті 14 разом зі статтею 8.

Чому це важливо. Якщо держава дозволяє усиновлення одній людині, вона не може відмовляти заявнику переважно через його сексуальну орієнтацію. Водночас Конвенція сама по собі не створює загального права будь-якої людини усиновити дитину.

10. X and Others v. Austria, 2013

Що сталося. Одна жінка хотіла усиновити дитину своєї партнерки без припинення юридичного зв'язку дитини з біологічною матір'ю. Для неодруженого різностатевого партнера така можливість існувала, а для одностатевого — ні.

Що вирішив ЄСПЛ. Велика палата встановила дискримінацію за статтею 14 разом зі статтею 8.

Чому це важливо. Якщо держава відкриває певну форму усиновлення для неодружених різностатевих пар, вона повинна мати дуже вагомі причини для виключення одностатевих пар.

11. Schalk and Kopf v. Austria, 2010

Що сталося. Одностатева пара скаржилася, що не могла укласти шлюб в Австрії.

Що вирішив ЄСПЛ. Суд уперше прямо визнав, що стабільні стосунки одностатевої пари є не лише приватним, а й сімейним життям. Водночас Суд не встановив, що стаття 12 на той момент зобов'язувала Австрію відкрити шлюб для одностатевих пар.

Чому це важливо. Поворотна справа: ЄСПЛ перестав розглядати одностатеву пару лише як двох окремих осіб і визнав її сім'єю в розумінні Конвенції.

12. Vallianatos and Others v. Greece, 2013

Що сталося. Греція запровадила цивільні союзи, але дозволила укладати їх лише різностатевим парам.

Що вирішив ЄСПЛ. Велика палата встановила порушення статті 14 разом зі статтею 8.

Чому це важливо. Якщо держава створює альтернативну до шлюбу форму реєстрації стосунків, виключення одностатевих пар потребує дуже серйозного обґрунтування. Негативне ставлення більшості таким обґрунтуванням не є.

13. Oliari and Others v. Italy, 2015

Що сталося. Італійське законодавство не дозволяло одностатевим парам ані одружитися, ані зареєструвати свої стосунки в іншій формі. Окремі договори не забезпечували цілісного правового захисту.

Що вирішив ЄСПЛ. Відсутність спеціального правового механізму визнання і захисту одностатевих пар порушила статтю 8.

Чому це важливо. Суд уперше прямо встановив позитивний обов'язок держави створити юридичну форму, яка дозволяє стабільним одностатевим парам урегулювати основні аспекти спільного життя.

14. Orlandi and Others v. Italy, 2017

Що сталося. Одностатеві пари уклали шлюби за кордоном, але Італія відмовилася надавати їхнім стосункам будь-яке юридичне визнання.

Що вирішив ЄСПЛ. Повна відсутність визнання порушила статтю 8. Водночас Суд не зобов'язав Італію реєструвати ці стосунки саме як шлюб.

Чому це важливо. Держава може самостійно визначати форму правового статусу, але не може робити вигляд, що стабільних сімейних відносин узагалі не існує.

15. Fedotova and Others v. Russia, 2023

Що сталося. Кілька одностатевих пар не могли зареєструвати свої стосунки в жодній формі. Влада посилалася на традиційні сімейні цінності, думку більшості та захист дітей.

Що вирішив ЄСПЛ. Велика палата підтвердила: держави мають створити спеціальний правовий механізм визнання і захисту одностатевих пар. Було встановлено порушення статті 8.

Чому це важливо. Одне з головних сучасних рішень у сфері партнерств. Суд наголосив, що юридичне визнання одностатевих пар не послаблює прав різностатевих сімей.

16. Maymulakhin and Markiv v. Ukraine, 2023

Що сталося. Двоє чоловіків жили у стабільних стосунках з 2010 року. Вони не могли укласти шлюб або зареєструвати свої стосунки в будь-якій іншій формі.

Що вирішив ЄСПЛ. Відсутність в Україні будь-якого механізму юридичного визнання і захисту одностатевої пари порушила статтю 14 разом зі статтею 8. Заявники зазнали відмінного ставлення порівняно з різностатевими парами виключно через сексуальну орієнтацію.

Чому це важливо. Для України: держава має створити належний правовий статус для одностатевих пар. Суд не наказав запровадити саме шлюб, але держава не може залишати такі пари без юридичного визнання. Одних довіреностей, заповітів і приватних договорів недостатньо.

17. Przybyszewska and Others v. Poland, 2023

Що сталося. П'ять одностатевих пар не мали в Польщі доступу ані до шлюбу, ані до іншої форми реєстрації стосунків.

Що вирішив ЄСПЛ. Відсутність спеціального правового механізму порушила статтю 8.

Чому це важливо. ЄСПЛ знову підтвердив стандарт справи Fedotova: держава може визначити конкретну модель партнерства, але повинна забезпечити реальне визнання і захист основних потреб пари.

18. Christine Goodwin v. the United Kingdom, 2002

Що сталося. Трансгендерна жінка не могла отримати повного юридичного визнання своєї гендерної ідентичності — у документах, соціальному страхуванні та пенсійному забезпеченні її продовжували розглядати відповідно до статі при народженні. Вона також не могла укласти шлюб як жінка.

Що вирішив ЄСПЛ. Велика палата встановила порушення статей 8 і 12.

Чому це важливо. Держава повинна забезпечити юридичне визнання гендеру і практичні наслідки такого визнання. Один із головних поворотів у європейському праві трансгендерних людей.

19. Van Kück v. Germany, 2003

Що сталося. Трансгендерна жінка вимагала від приватної страхової компанії відшкодувати витрати на медичні заходи, пов'язані з переходом. Національні суди поклали на неї надмірний тягар доведення медичної необхідності.

Що вирішив ЄСПЛ. Було встановлено порушення права на справедливий суд і права на приватне життя.

Чому це важливо. Гендерна ідентичність є однією з найбільш інтимних складових особистості. Суди не повинні підміняти особисте самовизначення людини власними припущеннями.

20. Y.Y. v. Turkey, 2015

Що сталося. Трансгендерному чоловікові не дозволили операцію, оскільки він не довів постійну нездатність до продовження роду.

Що вирішив ЄСПЛ. Така вимога порушила статтю 8.

Чому це важливо. Доступ до медичних процедур, необхідних для переходу, не можна ставити в залежність від попередньої стерильності людини.

21. A.P., Garçon and Nicot v. France, 2017

Що сталося. Трансгендерні заявники оскаржували умови зміни гендерного маркера в документах. Серед вимог була незворотна зміна зовнішності, що фактично передбачала операцію або лікування з дуже високою ймовірністю стерилізації.

Що вирішив ЄСПЛ. Вимога стерилізації порушила статтю 8. Водночас Суд у конкретних обставинах не визнав порушення через вимогу підтвердження стану медичними засобами та проходження експертного оцінювання.

Чому це важливо. Людину не можна змушувати відмовитися від фізичної недоторканності й репродуктивної здатності, щоб держава визнала її гендерну ідентичність.

22. S.V. v. Italy, 2018

Що сталося. Трансгендерна жінка протягом кількох років не могла змінити ім'я, оскільки операція ще не була завершена. Її зовнішність і соціальна ідентичність уже тривалий час відповідали жіночому гендеру.

Що вирішив ЄСПЛ. Формальна відмова врахувати реальну ситуацію заявниці порушила статтю 8.

Чому це важливо. Невідповідність між документами, зовнішністю та соціальною ідентичністю створює щоденний ризик приниження й вимушеного розкриття приватної інформації.

23. X v. the former Yugoslav Republic of Macedonia, 2019

Що сталося. Трансгендерний чоловік роками не міг змінити гендерний маркер через відсутність чіткої процедури. Різні органи не могли однозначно пояснити, які документи й медичні втручання потрібні.

Що вирішив ЄСПЛ. Відсутність швидкої, прозорої та доступної процедури юридичного визнання гендеру порушила статтю 8.

Чому це важливо. Формальне право недостатнє, якщо людина не може передбачити процедуру та реально нею скористатися.

24. X and Y v. Romania, 2021

Що сталося. Двом трансгендерним чоловікам відмовили у зміні гендерного маркера, оскільки вони не пройшли операції. Прямої законодавчої вимоги щодо операції не було, але саме її фактично застосували суди.

Що вирішив ЄСПЛ. Відмова порушила статтю 8.

Чому це важливо. Держава порушує право на приватне життя і тоді, коли вимога небажаної операції не записана прямо в законі, але фактично застосовується органами влади.

25. A.D. and Others v. Georgia, 2022

Що сталося. Троє трансгендерних чоловіків не могли змінити гендерний маркер у документах. Закон формально допускав зміну, але не пояснював, чи потрібно проходити операцію та які докази необхідні.

Що вирішив ЄСПЛ. Нечіткість і непередбачуваність правового регулювання порушили статтю 8.

Чому це важливо. Процедура юридичного визнання гендеру повинна містити зрозумілі умови, строки та критерії, які не залишають людину в тривалій невизначеності.

26. Identoba and Others v. Georgia, 2015

Що сталося. Учасники мирної акції до Міжнародного дня протидії гомофобії зазнали нападів, образ і погроз з боку противників. Поліція знала про ризик, але не забезпечила достатнього захисту.

Що вирішив ЄСПЛ. Держава не виконала обов'язок захистити учасників і належно розслідувати гомофобний мотив насильства. Порушення статті 3 разом зі статтею 14, а також статті 11.

Чому це важливо. Обов'язок поліції не обмежується реєстрацією тілесних ушкоджень. Вона має перевіряти, чи був напад мотивований ненавистю до ЛГБТІК+ людей.

27. M.C. and A.C. v. Romania, 2016

Що сталося. Двоє учасників прайду зазнали нападу в метро; нападники використовували гомофобні образи. Розслідування тривало роками й не дало результату.

Що вирішив ЄСПЛ. Влада не провела ефективного розслідування можливого гомофобного мотиву. Порушено статтю 3 разом зі статтею 14.

Чому це важливо. Затягування справи може саме по собі зробити розслідування неефективним, особливо коли через сплив строків відповідальність стає неможливою.

28. Beizaras and Levickas v. Lithuania, 2020

Що сталося. Один із заявників опублікував у Facebook фотографію поцілунку зі своїм партнером. Під дописом з'явилися сотні коментарів із закликами до насильства й вбивства ЛГБТІК+ людей. Влада відмовилася розпочати розслідування.

Що вирішив ЄСПЛ. Відмова була пов'язана з упередженнями щодо сексуальної орієнтації заявників. Порушення статті 14 разом зі статтею 8, а також статті 13.

Чому це важливо. Мова ворожнечі в інтернеті не стає менш небезпечною лише тому, що її поширюють у коментарях. Держава повинна мати ефективний механізм реагування на серйозні погрози й підбурювання.

29. Sabalić v. Croatia, 2021

Що сталося. Чоловік напав на лесбійку після того, як вона відмовилася від його залицянь і повідомила про свою орієнтацію. Нападника швидко покарали в межах провадження про незначне правопорушення, але гомофобний мотив належно не дослідили.

Що вирішив ЄСПЛ. Держава не забезпечила ефективної відповіді на насильство, мотивоване ненавистю. Порушено статтю 3 разом зі статтею 14.

Чому це важливо. Формальне покарання не є достатнім, якщо воно явно не відповідає тяжкості нападу й не враховує дискримінаційний мотив.

30. Oganezova v. Armenia, 2022

Що сталося. Власниця бару, відома підтримкою ЛГБТІК+ людей, зазнала організованої кампанії переслідування: її заклад підпалили, їй погрожували, а в інтернеті поширювали гомофобні заклики.

Що вирішив ЄСПЛ. Держава не забезпечила належного захисту та ефективного реагування на насильство й переслідування, мотивовані ненавистю. Порушено статтю 3 разом зі статтею 14.

Чому це важливо. Дискримінаційне насильство може складатися не з одного епізоду, а з кампанії: підпалу, погроз, онлайн-переслідування та повторних нападів. Держава повинна оцінювати всю картину.

31. Alekseyev v. Russia, 2010

Що сталося. Влада Москви неодноразово забороняла прайди й інші заходи на підтримку прав геїв і лесбійок, посилаючись на суспільну мораль, релігійні погляди та можливе невдоволення противників.

Що вирішив ЄСПЛ. Порушено свободу мирних зібрань, право на ефективний засіб захисту та заборону дискримінації.

Чому це важливо. Можливі протести противників не є підставою заборонити мирний захід. Держава повинна забезпечити безпеку зібрання, а не винагороджувати погрози забороною для тих, кому погрожують.

32. Bayev and Others v. Russia, 2017

Що сталося. Заявників оштрафували за публічні повідомлення на підтримку прав ЛГБТІК+ людей біля шкіл та інших установ. Покарання ґрунтувалося на законах про заборону так званої «пропаганди».

Що вирішив ЄСПЛ. Закони порушили статтю 10 разом зі статтею 14.

Чому це важливо. Держава не може називати саму видимість ЛГБТІК+ людей або позитивну інформацію про них загрозою дітям. Такі норми посилюють стигму й не мають переконливого доказового обґрунтування.

33. Macatė v. Lithuania, 2023

Що сталося. Авторка видала книжку казок для дітей, у якій дві історії містили стосунки й шлюби між людьми однієї статі. Розповсюдження книжки зупинили, а пізніше її позначили як потенційно шкідливу для дітей до 14 років.

Що вирішив ЄСПЛ. Велика палата одностайно встановила порушення статті 10. Обмеження фактично ґрунтувалося на тому, що одностатеві стосунки були показані як рівноцінні різностатевим.

Чому це важливо. Інформація про одностатеві сім'ї не є шкідливою для дітей лише через те, що вона представляє такі стосунки позитивно та рівноправно. Захист дітей не можна використовувати як універсальне виправдання для цензури ЛГБТІК+ тематики.

Які загальні принципи випливають із цих справ

Сексуальна орієнтація належить до приватного життя

Держава не може криміналізувати добровільні стосунки повнолітніх людей або проводити принизливі розслідування їхнього інтимного життя без переконливої причини.

Одностатева пара є сім'єю

Для застосування статті 8 не обов'язково мати свідоцтво про шлюб. Стабільні й віддані стосунки одностатевої пари становлять сімейне життя.

Пари мають право на юридичне визнання

Держави повинні створити спеціальний правовий механізм, який охоплює основні потреби пари: майно; взаємне утримання; спадкування; представництво; взаємну допомогу; офіційне визнання сімейного зв'язку. Конвенція залишає державі вибір форми (шлюб, цивільний союз, реєстроване партнерство або інша належна модель), однак повна відсутність статусу порушує право на сімейне життя.

Думка більшості не скасовує прав меншини

Посилання на традиції, суспільну мораль або негативне ставлення більшості недостатньо, коли йдеться про основні аспекти особистої та сімейної ідентичності.

Держава повинна розслідувати мотив ненависті

Під час нападу на ЛГБТІК+ людину поліція має перевірити слова нападника, вибір потерпілої людини, попередні погрози, символіку, дописи в соціальних мережах, зв'язок з прайдом або іншою подією та можливу організованість нападу. Ігнорування мотиву нетерпимості означає, що держава не бачить особливої природи злочину.

Прайд не можна забороняти через погрози противників

Ризик контрпротесту створює обов'язок забезпечити безпеку, а не автоматичне право заборонити мирне зібрання.

Свобода слова захищає ЛГБТІК+ тематику

Держава не може обмежувати книжку, публічну акцію або інформаційну кампанію лише тому, що вони показують одностатеві стосунки як нормальну частину життя. Водночас свобода слова не гарантує безкарності для прямих закликів до насильства.

Юридичне визнання гендеру має бути реальним

Процедура повинна бути швидкою, прозорою, доступною, передбачуваною та сумісною з фізичною недоторканністю людини. Держава не може вимагати небажаної стерилізації як ціну за правильні документи.

Що ці рішення означають для України

Україна повинна юридично визнати одностатеві пари

Після рішення у справі «Маймулахін і Марків проти України» це питання не є лише політичним вибором — ідеться про виконання міжнародно-правового зобов'язання. Правовий механізм має забезпечувати не символічну реєстрацію, а реальний захист основних сімейних, майнових і представницьких інтересів.

Потрібне належне законодавство про злочини ненависті

Українська поліція повинна перевіряти мотив нетерпимості вже за чинними стандартами Конвенції. Однак пряма згадка сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності у кримінальному законодавстві зробила б цей обов'язок чіткішим.

Потрібно забезпечувати безпеку мирних зібрань

Органи влади не можуть перекладати відповідальність за насильство на організаторів прайду або використовувати погрози противників як підставу для обмеження заходу.

Процедура юридичного визнання гендеру має розвиватися

Українська система досі пов'язує зміну актового запису з медичним документом. Практика ЄСПЛ вимагає оцінювати, чи є процедура доступною, передбачуваною та сумісною з фізичною недоторканністю.

Суди мають використовувати практику ЄСПЛ

Українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права — посилаючись не лише на назву справи, а й на конкретний принцип, обставини та відмінності між справами. Докладніше про чинне право — у матеріалі права ЛГБТІК+ в Україні у 2026 році.

Чого ЄСПЛ не вирішив

Практику Суду не варто спрощувати до твердження, що ЄСПЛ уже зобов'язав усі держави дозволити одностатеві шлюби. Наразі Суд розрізняє право одностатевих пар на юридичне визнання і захист (вже чіткий позитивний обов'язок держав) та право укласти саме шлюб (де ЄСПЛ залишає державам ширший простір розсуду).

Так само рішення у конкретній справі не означає автоматичної перемоги в усіх схожих спорах. Суд аналізує факти, національне законодавство, доступні механізми, аргументи сторін, пропорційність втручання та розвиток європейських стандартів на момент розгляду. Практика ЄСПЛ змінюється разом із суспільством і правом.

Як звернутися до ЄСПЛ

Спочатку — національні засоби захисту

Зазвичай звернутися до ЄСПЛ одразу після порушення не можна. Спочатку потрібно використати доступні та ефективні засоби захисту в Україні: суд першої інстанції, апеляційний суд, касаційний перегляд. Скаргу за Конвенцією потрібно порушувати вже в національних провадженнях за змістом, а не вперше згадувати про дискримінацію лише після завершення справи. Після остаточного національного рішення діє чотиримісячний строк для звернення до ЄСПЛ.

Коли ЄСПЛ може не прийняти заяву

Заяву можуть визнати неприйнятною, якщо: не використані ефективні національні засоби; пропущений чотиримісячний строк; скарга спрямована проти приватної особи; заявник не є потерпілою особою; скарга не стосується права за Конвенцією; заяву вже розглядав ЄСПЛ; формуляр заповнений не повністю; не додані необхідні документи; скарга явно необґрунтована. Сам факт несправедливого результату в національному суді не означає порушення Конвенції — ЄСПЛ не є ще однією апеляційною інстанцією.

Що може зробити ЄСПЛ

Суд може встановити порушення Конвенції, присудити справедливу сатисфакцію, вказати на системну проблему, визначити індивідуальні або загальні заходи та сформулювати стандарт для державних органів і судів. ЄСПЛ зазвичай не скасовує безпосередньо українське рішення, закон або наказ — виконання забезпечує держава під наглядом Комітету міністрів Ради Європи.

Коли потрібно звертатися до юриста

Консультація потрібна якомога раніше, якщо справа потенційно може дійти до ЄСПЛ. Особливо важливо отримати допомогу, коли поліція не розслідує мотив ненависті; суд відмовляється розглядати аргумент про дискримінацію; одностатеву пару не визнають у важливій процедурі; орган влади розкрив сексуальну орієнтацію або гендерну ідентичність; мирне зібрання заборонили; трансгендерна людина не може змінити документи; справа стосується системної прогалини; наближається строк оскарження. Неправильно побудована національна справа може унеможливити подальше звернення до ЄСПЛ.

Як користуватися реєстром справ

У публічному реєстрі ЄСПЛ кожна справа має окрему картку з коротким викладом фактів, рішенням Суду, застосованими статтями, ключовими пунктами, значенням для України та посиланням на HUDOC. Реєстр не замінює повного тексту рішення — його мета допомогти визначити, яка справа може бути релевантною для подальшого правового аналізу.

Дізнатися більше

• Права ЛГБТІК+ в Україні у 2026 році
• Як подати скаргу на дискримінацію за ознакою СОГІ
• Адвокат для ЛГБТІК+: коли потрібен і як отримати захист
• Що робити з мовою ворожнечі щодо ЛГБТІК+

Як може допомогти Бюро «Ми — є!»

Бюро проводить первинну оцінку справ, пов'язаних із дискримінацією, насильством, сімейним життям, приватністю та іншими порушеннями прав ЛГБТІК+ людей. Ми можемо допомогти визначити можливі порушення Конвенції, зберегти докази, сформулювати аргументи в національній скарзі, знайти релевантну практику ЄСПЛ, оцінити строки й доступні засоби захисту, підготувати процесуальний документ та визначити потребу в адвокатському супроводі.

Звернення до ЄСПЛ починається не у Страсбурзі, а з правильної фіксації порушення та належного захисту в Україні.

Отримати юридичну допомогу

Джерела

• Європейська конвенція з прав людини.
• Посібник ЄСПЛ із прав ЛГБТІ-людей.
• Тематична довідка ЄСПЛ щодо сексуальної орієнтації.
• Тематична довідка ЄСПЛ щодо гендерної ідентичності.
• База рішень ЄСПЛ HUDOC.
• Практичний посібник ЄСПЛ щодо критеріїв прийнятності.
• Правила Суду та офіційні інструкції із заповнення формуляра.

Огляд має інформаційний характер і відображає практику ЄСПЛ станом на червень 2026 року. Він не замінює повного тексту рішень і індивідуальної правової консультації; застосовність принципу до конкретної справи потребує окремого аналізу.